архів статей
можна подивитися тут



анонси статей

СУТЬ ТАНЕННЯ, АБО ПЕРЕХІД ДОЗВОЛЕНО

Ну ось, із четвертим романом "Намір!" уже справді прийшов час судити про Дереша поза контекстом його віку, може, й незважаючи на попередній його здобуток, щоби не стати заручником споглядання ймовірної еволюціїї автора. Проте від самого початку книга провокує обізнаного читача на порівняння — настільки контрастує сьогоднішній Дереш із собою колишнім. Чи є втрата драйву ознакою зрілості, чи є втрата метафоричності віднайденням класичної інтонації?
докладніше тут

ВПАДІННЯ В МЕЙНСТРЬОМ

Самовизначення Світлани Поваляєвої "гламурний панк" — не помилка. В час, коли контркультура перетворюється на культуру клубну і кожен true gop може приєднатися до травестії скінотеатру, це — мімікрія, самоіронічне признання в штучності задля рятування своєї інакшості.
докладніше тут

"ПОБЄДА" СКРЯБІНА І ВАПШЕ

У ранній пісеньці з альбому "Мова риб" Андрій Кузьменко, лідер гурту "Скрябін", звертався до своїх фанів: "Мій тато має бороду, сто баксів і гараж, / А я їх маю десять, бо нашо мені мені той раш?" Минув час, батьківські бороди посивіли, а дитячі біографії підросли. Тож у розгорнутому конспекті своєї давньої пісні, на який схожа збірка прози "Я, "Побєда" і Берлін" Кузьми Скрябіна, вже не сто, а цілих двісті баксів спричинюють з'яву чудового чтива.
докладніше тут

"В ЛІТЕРАТУРІ МУСИТЬ БУТИ ХОЧ ЩОСЬ СВЯТЕ…"

Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК

Писання, принаймні я би того хотіла, ніколи не стане для мене професією. Писання завжди дилетанство, і в тому найбільший кайф. А "кар'єра" в писанні найбільше залежить від фортуни, від того, наскільки на часі те, що ти пишеш. Ти можеш попасти, а можеш ні, але це від тебе не залежить, бо ж все одно не змінишся.
докладніше тут

САКРАМЕНТАЛЬНА ІСТОРІЯ

Сюжет роману "Сакрал" Ірини Хомин доволі банальний, але книга цілком приємна, можна сказати, добротно "зроблена" і для того, щоб розігнати нудьгу на якихось вечір — два, цілком придатна.
докладніше тут

В МАКАРОНИЧЕСКОМ СТИЛЕ

В "Краткой истории тракторов по-украински" Марины Левицкой мы видим макароническое смешение сатиры на совок, британскую бюрократию, с печальной семейной драмой. Гротескность делает этот роман смешным, а трагичность взаимоотношений между людьми и авторская бесстрастное и меланхолическое наблюдение за происходящим делают книгу по-теплому человечной.
докладніше тут

ПАРТІЯ, РОЗІГРАНА НАД ПРІРВОЮ

Те, про що, власне, оповідає книга Іздрика "АМ ТМ", в стислому вигляді викладено в новелі "Партія". З її абсурдного антуражу можна виділити такий хід: гра, в якій треба захищатися, як у шахах; зрада або бездіяльність власного війська, відтак капітуляція, потім, так би мовити, "переототожнення" себе з ворогом й долучення до його тріумфу і нарешті — власний занепад.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Чорний блазень

Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ, Київ.
Липень 24, 2006 р., понеділок.

Два нових міні-томики найодіознішого письменника — до колекції з тими, що були видані минулого року ("Герой нашого часу", "Павлік Морозов"). Названі більш ніж традиційно ("Гамлєт" та "Король Літр"), окрім усім відомих творів, збірки містять також кілька сюрпризів для шанувальників скандального таланту: в одній читачу пощастить знайти свіженькі (хто б міг подумати!) п'єси, а в іншій — навіть оповідання та статті народного улюбленця.



Лесь Подерв'янський,
запозичено з
http://doslidy.kiev.ua
Чи варто пояснювати всю важливість популяризації в книжковому варіанті такого явища, як Подерв'янський? Звісно, незважаючи на втрату неповторної авторської інтонації, текст сам по собі має ряд переваг перед аудіоформатом. Ви не шокуєте сусідів, не скомпрометуєте себе перед дітьми, та й виглядати будете набагато інтелігентнішими з книгою замість навушників. Саме інтелігентнішими, бо найстрашніше в творчості Подерв'янського — це зовсім не його епатажність (гротеск, бурлеск, абсурд, пародія та нецензурщина — здається, звідси бере свій початок вся нова українська література). Жахливість полягає в патологічній схожості його персонажів на наших сусідів та колег.

Подерв'янський здатний як на невміщувану в межах сцени епічну глобальність дійства, з ходячими храмами, літаючими трунами, гігантськими тварюками та масою повалених сосен, як в одному лише "Павліку Морозову", так і на повну відсутність декорацій та згадок про костюми, мінімум реплік, які все ж настільки точно репрезентують суспільно-побутові настрої, що унеможливлюють в нашому повсякденні подальше існування затертих побутових кліше та псевдофілософських трюїзмів.

Перетворюючи жорстокий абсурд своїх сюжетів на алегорію буденної дійсності, автор ніколи не намагається видати те, що відбувається в п'єсі, за дійсно можливе, однак будь-хто з нас, на превеликий жаль, занадто вже часто в своєму житті відчуває себе якщо не персонажем, то принаймні глядачем подібної драматургії.

Проза Подерв'янського, натомість, міцно прив'язана до місця й часу. Спогади про армію, навчання та відпочинок разом з соціологічними роздумами подані в масштабних брикетах-абзацах. Якщо його п'єси слід сприймати, як поезію, тобто за системою "зачіпає — не зачіпає", то до оповідань варто було б віднестися суворіше. Хоча естети не забуті, оскільки справжній художник не може бути похованим під численними скрупульозно відтвореними деталями минулого. Навпаки: "Окурок прочертил в воздухе изящную математическую истину", або: "Таємниці своїми чорними крильцями тріпотіли над його червоною пикою".

Так чи інакше, будь-яка культура повсякчас усвідомлює свій кризовий стан, проте справжня небезпека виникає не за ситуації, коли не видно нічого глибшого за шаровари та конкурентоспроможнішого за писанку. Рівень розвитку падає лишень за відсутності бунтівника, трікстера, Чорного блазня, який споглядає повсюдну ентропію, сміючись. Тож безкомпромісність і безапеляційність Подерв'янського робить його саме тим дефіцитним альтернативним продуктом, необхідним для споживання нашій гіпотетичній КОНТРкультурі. Одного ж бо на всіх не вистачить.

Ще не чутно гарчання, проте знову зловісно зблискують в Темному Царстві "неньківського істеблішменту" безжальні очі майстра, монстра і чугайстра естетичної непокори.

Лесь Подерв'янський. "Герой нашого часу", "Павлік Морозов", "Гамлєт", "Король Літр". — Харків: , 2005-2006.

Текст запозичено з сайту