архів статей
можна подивитися тут



анонси статей

КНИЖКОВИЙ СЕКС

Новий роман Люби Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях" можна назвати постмодерністським літературним експериментом, кодом для розшифровки якого може стати дослідження М.Бахтіна "Творчість Франсуа Рабле та народна культура середньовіччя та ренесансу". В цю ігрову систему вписується й суржик книги — адже в святковому свавіллі можна все.
докладніше тут

ПОЛЬСЬКІ ЛОЛІТИ

Повісті М.Гретковської "Беладонна" та П.Петуха "Самі для себе", які складають книжку "Сцена з позашлюбного життя", поєднані єдиною тематикою — темою адюльтеру. Попри винахідливість та еротичність описів інтимного життя, автори розповідають про адюльтер традиційно — це любовний трикутник, який руйнує сімейні узи.
докладніше тут

ВОГОНЬ МОЇХ ЧРЕСЕЛ

Весь "станіславський феномен" — це не "туга за несправжнім", як вважає Іздрик, а "лихо з ненашим", себто споконвічний спротив шовінізмові пролетарських столиць, що має позалітературну природу. Це чудова школа цілком стоїчного протиборства: якщо не можна відмінити окупаційно-спілчанський час як фізичну величину, то вільно буде заборонити його відлік у своєму творі й писати про капці та піжами якого-небудь Фріца Ріттена фон Герцмановського-Орляндо.
докладніше тут

ВСІ ЛЮДИ — СЕСТРИ?

Як відомо, будь-яке статеве розмежування у нестатевій сфері свідчить про комплекс неповноцінності. Певно, саме з цим зітнувся Василь Габор, укладаючи грубезний фоліант під назвою "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ — поч. ХХІ ст."
докладніше тут

ДІЯҐНОСТИКА ВІД ПРОЦЮКА

Коротше, на прикладі Степана Процюка як безперечного учасника "станиславівського феномену", дається спостерегти наступне. Провінційні топоси сьогодення, як правило, не завжди мають свій власний розгалужений літературний текст. Тому коли автор винаходить персональну мітологію, то виходить деміюргія, воццекургія й безперечний феномен із плевритом на ранок. А якщо в нього не стає сили на опис метафізики місця з нуля (а не з соціяльно заповіданої топографії, як у "харківського" Жадана чи "донецького" Солов'я), то варто вступати в АУП.
докладніше тут

ДИТЯЧІ ІЛЮЗІЇ

У книзі Тетяна Винокурова-Садиченко. Жарт. Із життя психів вимальовуються картини життя підлітків у школі та долі дорослих людей. Магія надає книзі чарівністі — герої вміють матеріалізувати свої ідеї, а вдома у шафі у головної героїні живе фантастична істота гремлін. Навіть у впізнаванні копій штампів фентезійній літератури в прозі дівчини є щось приємне та хвилююче.
докладніше тут



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Важка робота ідіота

Ксенія ВЛАДИМИРОВА, Київ.
Серпень 14, 2006 р., понеділок.

Здається, за останні кілька десятків років у світовій літературі романів на кшталт "герой нашого часу" з'явилося більше, ніж протягом попередніх кількох століть. Книжка Мартена Пажа "Як я став ідіотом", яка вийшла друком у Франції у 2001 році, — чергова у серії оповідань про покоління ХYZ. Роман сучасних французьких молодиків, герою якого заважає жити інтелект (а саме жага до аналізу — головна проблема Антуана), має національну специфіку. Він міг з'явитися тільки у Франції, де існує каста "французькі інтелектуали". До речі, в Україні така книга імовірно називалася б "Як мені набридло бути демократом", а в Росії — "Як я закинув бути інтелігентом".

Оповідь про поступову адаптацію героя до оточуючого світу — намагання стати алкогольнозалежним та спроби скоїти самогубство, поступове звикання до наркотиків, відвідування магазинів одягу та взуття, робота в офісі та відвикання від улюбленого читання — листів Флобера, і безперечно, тест на нормальність — відвідування "Макдональдсу" — побудовано за давньою, яка сама література, схемі, — продавання душі (у нашому випадку — інтелекту) дияволу (у нашому випадку — суспільству дурних, корисних споживачів). Процес ініціації-інтеграції до соціуму, за концепцією Мартена Пажа, є народження ідіота (але — не за Достоєвським). Врешті-решт, роман виявився соціально загостреним — під іронічну бритву автора потрапляють всі реалії французького суспільства.

За тематикою "Як я став ідіотом" дуже схожий на книжку "Generation X" Дугласа Коупленда, але викривальний пафос додає до цієї літературної страви велику та взагалі-то, неїстівну ложку дьогтю-моралізаторства доби класичного французького просвітництва. На превеликий жаль, критиканство завдає шкоду наративності та читабельності.

Але з цією менторською схильністю автора можна б було і змиритися, якщо б мораль виявилася якоюсь надзвичайною. Проте вона сформульована традиційно у дусі звичайного молодого покоління: "мир, дружба, кохання, відвертість, намагання зрозуміти, провокація буржуазного суспільства".

Судячи з цього, читачі мають нагоду кожні десять років читати романи-близнюки про зневіру тридцятилітніх, про їхню нездатність адаптуватися до соціуму та бажання перетворитися у бунтівника, вже стало традицією, острівком стабільності у вируючому морі літературних пошуків.

Мартен Паж. Как я стал идиотом / Пер. с фр. И.Кузнецовой. — М.: Иностранка, 2006. — 139 с. (За иллюминатором)

Статтю запозичено з часопису .

КИЕВ СИТИ
Регулярность: два раза в месяц.
Подписной индекс: 94658

Журнал можно приобрести:

• Киоски "Союздрук",
• Газетные раскладки по городу и вблизи станций метрополитена.
• Супермаркеты семейной покупки: Фуршет, ЭКО, Мегамаркет.
• Торговые центры: Глобус, Метроград, ГородОК, Променада центр, Альта-Центр, Универмаг "Украина", супермаркеты "Эко".