можна подивитися тут
• Н. та О. Шевченки. Бранці мороку. Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Сняданко Наталка. Синдром стерильності. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сняданко Наталка. Чебрець в молоці. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Шевченко Наталя та Олександр. Бранці мороку. Автор: Марина РУДСЬКА
• Таня Малярчук. Говорити. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Таня Малярчук. Згори вниз. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Катерина Хінкулова. Drifters. Автор: Максим СУЩУК
• Андрухович, Жадан та Дереш презентують проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ"
• Єшкілєв В. Втеча майстра Пінзеля (рецензія). Автор: Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ
• Анджей Стасюк. Дорогою на Бадабаг (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Орхан памук. Сніг / Переклад: Олесь Кульчинського (рецензія). Автор: Григорій ХАЛИМОНЕНКО
• Любко Дереш. Трохи пітьми (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Громовиця Бердник. Знаки карпатської магії (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Прохасько Т. З цього можна зробити кілька оповідань (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Донецьк. Екскурсія в стилі "лихом об землю". Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сашко Ушкалов. БЖД (рецензія). Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Войцех Кучок. Гівнюк (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Ірен Роздобудько. Оленіум (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Голота Л. Епізодична пам'ять (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Криворучко О. Екстракт самотності (рецензія). Автор: Євген Повєткін
• Штельмах М. Блазні (рецензія). Автор: Марина Рудська
• Рената Літвінова. Володіти й належати (Рената Литвинова. Обладать и принадлежать). Автор: Ірина Цилик
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Ксенія Владимирова
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Марина РУДСЬКА
• Стартовий майданчик для читання
• Артем Чех. Цього Ви не знайдете в Яндексі
• Гриця Ерде. Don't eat my food (відеопоезія)
• Кундер, Ріо. Panicoffski
• Моника Швая. Я — зануда
• Шевченківська премія 2007 р. Роздуми
• Катерина Калитко. М.Істерії
• Ксенія Харченко. Історія
• Євгенія Кононеко. Жертва забутого майстра
• Євгенія КОНОНЕНКО. Новели для нецілованих дівчат, Повії теж виходять заміж
• Адам Бодор (Adam Bodor). Повертаючись до вухатої сови ("Z powrotem do uszatej sowy")
• Таш О (Tash Aw). Шовкова фабрика
• Маргарит Дюрас. Пробудження Лол В. Штайн
• Гринуэй П. Золото
• Алексей Иванов. Общага-на-крови
• Памук Орхан. Стамбул: город воспоминаний
• Марина Пикассо. Дедушка
• Салман Рушди. Гарун и море историй
• Бернард Вербер. Империя ангелов
• Інтерв'ю з прольським письменником Анджеєм Стасюком
• Мануела Гретковська. Жінка і чоловіки
• Свідзінський В. Вірш "Сарай"
• Лесь Мартович. Грішниця
• Ірена Карпа. Bithes Get Everything
• Ірена Карпа. Фройд би плакав
• Ярослава Литвин. Ігри
• Леопольд фон Захер-Мазох. Наследие Каина
• Лариса Денисенко. Танці в масках
• Таня Малярчук. Як я стала святою
• Інтерв'ю з молодою письменницею Галиною Ткачук
• Лєра Лауда "Металевий присмак на язиці" (новела)
• Йоханна Синисало. Тролль
• Патрик Барбье. История кастратов
• Ірен Роздобудьо. Амулет Паскаля
• премія "Літературний Олімп", 15 лютого 2007 р., Київ, Купідон
• Патрік Зюскінд. Контрабас
• Бегдерер Фредерик. Романтический эгоист
• Ёсимото Банана. Цугуми, N.P, Спящая
• Вадим Эрлихман. Король Темной Стороны. Стивен Кинг в Америке и России
• Катерина Хінкулова. Інтерв'ю з письменницею
• Отар Довженко. Інтерв'ю з письменникомю
• Микола Хвильовий. "Я. Романтика" (психологічний етюд)
• Жіноча література. Жанрово-гендерна вигадка
• Лариса Денисенко, роман "24:33:42". Інтерв'ю з письменницею
• Книжковий ярмарок до дня святого Миколая, Київ, 18-22 грудня 2006 року
• Катерина Хінкулова "36 пісень про життя"
• Володимир Даниленко "Сон із дзьоба стрижа", психоаналіз Ніли Зборовської
• 30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі.
• Галина Логінова. "Червоне солодке сонце"
• Герої одвічної партизанщини: Нестор Махно
• Андрій Кокотюха, "Темна вода", "Зоопарк"
• програма "Книжковий базар", радіо "Ера"
• Любомира Княжич "Морок"
• Остання надія самостраченої
Жіноча проза Марії Матіос "Щоденник страченої".
• "Останній діамант міледі" Ірен Роздобудько
• Ульяненко повертається
Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", відомого передовсім своїм романом "Сталінка".
• Ночі та дні Сільві Жермен
19 жовтня Київ відвідала відома французька письменниця Сільві Жермен.
• Погляд на світ із юності
Твори Петра Яценка "Повернення придурків" та Галини Пагутяк "Королівство"
• Вечірка, подарунки, тортик і... "Сумно"
Вітаємо! Інтернет-портал "Сумно", присвячений українській культурі та мистецтву, відсвяткував свій 1-ий день народження.
• Галина Ткачук "Славка"
• "Хуліган" і "Капіталіст"
11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.
• "І на тім рушничкові..."
Письменники Таня Малярчук та Олег Криштопа презентували свої нові книжки — "Як я стала святою" та "Кохання, секс і смерть — гарантовані".
• ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко) "Автогеографія".
• "Треба лягти під аудиторію..."
Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів — Стронґовським.
• Навернені, або Люди-трава
Стаття-алюзія щодо книжки Ірен Роздобудько "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя".
• Воля. Махно. Авангард
На фестивалі "День Незалежності з Махном" святковий офіціоз вирішили замінити тачанками, укр.суч.літом і стріляниною помідорами.
• День Незалежності з Махном, або
Ближче до тіла укрсучліт
(фоторепортаж)
• Манула Гретковська, Петро Петуха "Сцени з позашлюбного життя".
• Люба Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях"
• Мартен Паж "Як я став ідіотом"
• Вогонь моїх чресел
"Станіславський феномен" — від педології до педофілії та трошки про "Культ" Любка Дереша.
• "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ — поч. ХХІ ст.".
• Степан Процюк "Інфекція"
• Тетяна Винокурова-Садиченко "Жарт. Із життя психів"
• Мітч Каллін "Країна припливів"
• Чорний блазень
Найстрашніше в творчості Подерв'янського — це зовсім не його епатажність, а патологічна схожості його персонажів на наших сусідів та колег.
• Любко Дереш "Намір!"
• "Сімург" Світлани Поваляєвої
• Андрій Скрябін "Я, "Побєда" і Берлін"
• "В літературі мусить бути хоч щось святе…"
Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК
• This is my generation
У поколения писателей Стогоffа и Сенчина нет ни иллюзий, ни заблуждений. Может быть, именно с этого начинается подлинная свобода?
• Ірині Хомин "Сакрал"
в романі.
• Евгений Гришковец "Планка"
• Откуда есть пошел Пелевин...
Рассказывает сам автор в книге "Relics. Раннее и неизданное".
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Холодная кровь
Трумен Капоте — писатель, герой фильма, текст.
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Партія, розіграна над прірвою
Мистецтво компіляції та правда життя в книзі Іздрика "АМ ТМ".
• Жити швидко, співати "Гімн демократичної молоді"
Щойно вийшла в світ нова книга харківського письменника Сергія Жадана.
• Лагідна гра у небуття
Єжі Сосновський обережно проводить читача лабіринтами жахливого й майстерно розважає грою у фантастичне.
• Дві долі, "Три товариша" і шість дверей
Проза Ірен Роздобудько наділена якоюсь невловимою магією, секрет якої знає лише справжній письменник.
• З ностальгією, але без чорного песимізму
Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко.
• Старші за 16, молодші за 26 — це тенденція. У літературі
Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова, Віктор Маліновський та Любомир Княжич — молоді автори видавництва "Кальварія".
• Фабрика над прірвою
Панківські блазні шотландського письменника Іена Бенкса ("Осяча фабрика").
• Ірена Карпа: "Живу заради спалахів світла"
Інтерв'ю з письменницею.
• Як позбавитися негативів
Мішель Турньє та його роман "Лісовий цар": рефлексії.
• "Ты, Пушкин, Бог…"
10 февраля 1837 года погиб великий русский поэт — Александр Пушкин. Что это имя говорит представителю молодого поколения?
• НДР і ностальгія у кишеньковому форматі
23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея".
• Ожившие слова
Но если власть в романе Владимира Сорокина "Голубое сало" величественна и страшна, то литература откровенно жалка.
• Берёзовая виртуальность Есенина
28 декабря 1925 года погиб поэт Сергей Есенин.
• "Раптом виростає ціла закінчена історія,
якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку".
Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько.
• Лесная книга (книга на свежем воздухе)
Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. На Воробьевых горах заложен основной архив Лесной библиотеки.
• Анархія вже десь поруч
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Дмитрий Быков и его роль в русской орфографии
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Убей меня нежно, или
Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд.
• Let my people go
Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко.
• Незабаром новий день. "День Європи"
Kнижкову серію, започатковану "Норою-друк", продовжують твори Ірен Роздобудько й Наталії Сняданко.
• Ярмарок "Книжковий світ" у Києві
Наші нотатки.
• Нормальный гонщик
Джорджио Фалетти написал свой первый роман "Я убиваю".
• No problem
У британского литератора Кристофера Фаулера, автора мистического триллера "Спанки".
• Японец-профессионал в суперлегком жанре
Новеллы Кэндзи Маруяма в сборнике "Сердцебиение".
• "Нам греки не чужие, говорю…"
Дни греческой культуры прошли в конце октября в Харькове.
• Две Ольги
13 ноября исполнилось 30 лет со дня смерти знаменитого ленинградского поэта Ольги Берггольц.
• Читання для всіх
Інтерв'ю з письменницею Наталкою Сняданко.
• Немного мыльный ром@н
Януша Вишневского "Одиночество в Сети".
• Між нами і Нею
Тексти і фото одинадцяти львівських поеток в антології "Ми і Вона".
• Все детективы ведут в Рим
Гийом Прево насчитал "Семь преступлений в Риме".
• Цирюльник-детектив
Дебютный роман Христиана Шюнеманна "Парикмахер".
• Сезонний розпродаж блондинок
Збірка оповідань Наталки Сняданко в серії "Агресивна бібліофілія".
• "Русская надежда" живет в украинском Харькове
Лауреатом Всероссийской литературной премии имени Сергея Есенина стала харьковчанка Анна Минакова.
• Нечитабельная история
в романе Элизабет Костова "Историк".
• Как сытый голодного жить учил
Сказка Мадонны Риччи "Лотса Тугой Кошелек".
• Кодируетесь?!
"Код да Винчи" Дэна Брауна — один из многих.
• Бочкотара по-японски
Новый роман Харуки Мураками "Послемрак".
• "Станиславка" — больше, чем просто библиотека
Харьковской музыкально-театральной библиотеке им. Станиславского — 50 лет. Многая лета!
• Промоції, прогулянки, медитації
у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року.
• В Киммерии, у Максимилиана
Третий Международный Волошинский (репортаж)
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Перформанс начинается…
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Часть 2
• Джон Краули: "Поиграйте с идеями"…
…в романе "Эгипет".
• Унитаз и гитара
Виктор Пелевин/"Generation П"/Фредерик Бегбедер/"99 франков".
• Мелодия, (еще) не ставшая песней
О книге Харуки Мураками "Джазовые портреты"+ интервью с переводчиком Иваном Логачевым.
• "Историческая матерьяльность" Владимира Пучкова
Вышла новая книга стихов автора "Штрафная рота".
• Ключки Василя Шкляра
Детектив, містика, еротика.
• Уэльбек как диагноз
Что делать, когда все есть, а счастья нет?
• Боль-любовь
Расстроенное "Пианино" Эльфриды Елинек.
• Игра в слова
Не тормози — сникерсни!": кому нужен ново-мотояз?
• Как стать писателем…
…и можно ли продать качественную книгу?
• Летучий голландец и его "голландская жена"…
…в литературном мире Эрика МакКормака.
• "Редкая птица…"
Презентация московской антологии "НеИзвестная Украина" на Днепре.
• "Без мужика", но с Киевом
Prosus nostalgos Евгении Кононенко.
• Постколоніальний ГЕНдер
Романи Сергія Жадана "Депеш Мод" та Ірени Карпи "Фройд би плакав".
• Плохишам везде у нас дорога, плохишам везде у нас почет
Кратко о главном в детских романах Йона Колфера.
• Интриган Артуро Перес-Реверте
Каждое воскресенье испанский писатель пишет по одному эссе. Какие они?
• Кто виноват?
Портрет "обыкновенных преступников" в романе Бена Элтона "Попкорн".
• Предположение жить
Репортаж о том, как в Харькове праздновали день рождения Пушкина.
• "Анонизм" и Набоков
"Сповідь киянина еротомана" — книга для интимного чтения.
• Девочка и Клодель
"Ода радости" девятнадцатилетней харьковчанки Анны Минаковой.
• Путь настоящего Акунина
Это превращение модного беллетриста Акунина в русского писателя Чхартишвили.
• Живописное слово Макса Волошина
Как бы ни напоминали стихи Волошина японские миниатюры, разница между ними весьма существенна.
• Орган пятой власти
Детектив-антиутопия американского писателя Д.К.Фауста "Дьяволы Фермана".
• "Весь этот маскерад…"
Лермонтов по прозвищу Маешка в анекдотах.
• Место встречи изменить нельзя
Где же еще могут встретиться писатели-фантасты, как не на киевском "Портале".
• История прототипа "Парфюмера",
рассказанная им самим
Роман Альфредо Конде "Человек-волк" рассказывает о любимом серийном убийце писателей-интеллектуалов.
• Веселий монах Дзен
Блазень Іккю видавав себе за дурня, але часто шив в дурні інших.
• Словарь "непереводимых" слов
Что будет, если mimesis заменить на imitation?
• Вино с печалью пополам
О всенародно чтимом шедевре "Враги сожгли родную хату".
• Тарас Шевченко
говорит по-французски
• Версия reversio
• Культурный таксидермизм
Сергея Соловьева
• Русский друид Николай Гумилев
• "В тихоструйном теченьи "ДвуРечья"…"
• Ценности археологии
• Питательная маска литературной критики
• Фантастика в картинках
• Влад Цепеш по прозвищу "Дракула"
• Золотоискатель
• Ты куда, Одиссей?
• "Панство розлитих вин"
• Книга из супермаркета |
ЗАСПІВАЙМО?
Герої Сергія Жадана за життя можуть потрапити хіба що в напіваматорський порнофільм і в кримінальну хроніку, але вже здебільшого після смерті. Проте автор пише про них так, як ще зовсім нещодавно писав про самого себе в жанрі "нон-фікшн". І не в якомусь там репортажі — він складає на їх честь "Гімн..."
докладніше тут
ДВІ ДОЛІ, "ТРИ ТОВАРИША" І ШІСТЬ ДВЕРЕЙ
В одному з інтерв'ю пані Ірен Роздобудько відзначила, що в сучасній українській літературі бракує відвертості й мудрості. Вона прагне донести це своєю своєю творчістю, й у дилогії "Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері" їй це цілком вдалося.
докладніше тут
ЛАГІДНА ГРА У НЕБУТТЯ
Якщо Ви відчуваєте, що простір та час інколи божеволіють, що на вулиці можна зустрітися із самим собою, що найліпше у сирі — це дірки, але щоб оцінити це належним чином, спочатку варто подорослішати, — тоді Єжі Сосновський є дійсно Вашим письменником.
докладніше тут
СТАРШІ ЗА 16, МОЛОДШІ ЗА 26 — ЦЕ ТЕНДЕНЦІЯ. У ЛІТЕРАТУРІ
15 лютого 2006 року в агентстві УНІАН відбувалася чергова зустріч із серії "Кальварійських посиденьок". Цього разу видавництво "Кальварія" познайомила журналістів із своїми молодими авторами. Прийшли чотири чарівні авторки — Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова. Ще двох авторів — Віктора Маліновського та Любомира Княжича — з різних причин на жаль не було.
докладніше тут
ІРЕНА КАРПА: "ЖИВУ ЗАРАДИ СПАЛАХІВ СВІТЛА"
Ірена Карпа — людина відома й доволі публічна, тому читати й чути про неї доводилося чимало. Мій досвід особистого спілкування показав, що вона є вдумливою натурою, яка ладна швидко прийти на допомогу. Сподіваюсь, це зможуть відчути й усі читачі "Культурного тренажера".
докладніше тут
НДР І НОСТАЛЬГІЯ У КИШЕНЬКОВОМУ ФОРМАТІ
23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея", виданої Львівською "Кальварією" за сприяння міжнародного фонду "Відродження" та Ґете-інституту. Події ж роману відбуваються на межі між західною та східною Німеччиною, на нічийній території біля Берлінської стіни.
докладніше тут
ФАБРИКА НАД ПРІРВОЮ
Ідея Іена Бенкса переписати роман "Над прірвою в житі", створивши "Осячу фабрику" та перетворив головного героя на панка, є ніщо інше як публічна наруга над святинею кількох поколінь.
докладніше тут
РАПТОМ ВИРОСТАЄ ЦІЛА ЗАКІНЧЕНА ІСТОРІЯ,
якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку".
Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько.
Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. Кого-то прельщает произвол формы, кого-то эксперименты с материалом или игры с текстом в непривычных для чтения условиях.
полный текст здесь
АНАРХІЯ ВЖЕ ДЕСЬ ПОРУЧ
Cміливість незамовчування, що інколи доходить до зухвалого атакування дійсності з усіма її численними "чорними дірками" неправди, асоціються для героя книги Сергія Жадана "Anarchy in the Ukr" із справжньою справою, яка виправдовує його чоловічу самототожність.
докладніше тут
НЕЗАБАРОМ НОВИЙ ДЕНЬ. "ДЕНЬ ЄВРОПИ"
У письменниці Ірен Роздобудько цього року виходять дві книжки у київському видавництві "Нора-друк". Перша вже надрукована, це дилогія "Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері". Cерію "День Європи" продовжить Наталка Сняданко публікацією нового роману.
полный текст здесь
LET MY PEOPLE GO
Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко.
Оксана Забужко сприймає події минулого року в трагічному ключі й розвінчує міф про "безкровність" Помаранчевої революції.
докладніше тут
ЧТО ДЕЛАТЬ С НЕГАТИВАМИ
Французский писатель и философ Мишель Турнье в 1970 году публикует свой второй роман "Лесной царь", за который был впоследствии удостоен Гонкуровской премии. Добавлю, что сюжет романа основан на древнегерманских легендах о Лесном царе.
докладніше тут
МІЖ НАМИ І НЕЮ
Слід сказати, що в Україні нечасто з'являлися подібні до антології одинадцятьох авторок "Ми і Вона" поетичні видання, які б сполучали довершеність текстів й мистецькі концептуальні фотопортрети.
полный текст здесь
БЕРЁЗОВАЯ ВИРТУАЛЬНОСТЬ ЕСЕНИНА
28 декабря 1925 года погиб поэт Сергей Есенин.
Мне показывали в глухих деревнях тетради из папиросной бумаги с его стихами, бережно переписанными по велению души теми, кто "ни при какой погоде" иных поэтов не читал.
докладніше тут
ОЖИВШИЕ СЛОВА
Писать о Сорокине — все равно что пересказывать фильм с Брюсом Ли. Так и хочется сделать элегантное па ногами. Только тогда слушатель поймет, о чем фильм или книга.
полный текст здесь
"ТЫ, ПУШКИН, БОГ…"
10 февраля 1837 года погиб великий русский поэт — Александр Пушкин. Что это имя говорит представителю молодого поколения?
докладніше тут
Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
|
|
Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко
Інтерв'ю підготував Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Лютий 27, 2006 р., понеділок.
• Пані Євгеніє, свого часу, здається десь так у 1997 році, в одному з інтерв'ю Ви сказали, що в українського письменника не буває творчих криз (тобто болісних періодів у житті, коли йому "не пишеться") — він просто занурюється з головою в інші види діяльності, які, на відміну від красного письменства, можуть принести заробіток. Скажіть, будь ласка, щось змінилося з того часу — чи стали можливими творчі кризи і чи писання нарешті почало приносити заробіток?
Нічого не змінилося... Все так само — одні й ті самі життєві проблеми, хоча й діти виросли, і та сама проблема із заробітком, і я можу додати, що досі трагедія письменника не в тому, що він літературою не може заробити, а що взагалі заробити важко. І переклади, і статті, і журналістика — все це оплачується достатньо низько.
• Мені Ваше ім'я стало відомим у 1996 році завдяки виходу антології "Тексти", де було надруковано два Ваших оповідання. Тоді, як мені здавалося, Україна потребувала й прагла такої — нової й сміливої — літератури, яку, зокрема, представили Ви. Проте не можна сказати, що Україна тоді її отримала. "Тексти", ідеальну книжку для читання в тролейбусі, мусив читати в читальному залі бібліотеки ім. Вернадського. Як на Вашу думку, чи збереглося прагнення такої літератури нині, і чи це прагнення можна задовольнити?
Це вже мають говорити читачі, а не письменники. Письменники читають тексти по-іншому. Смілива література має бути завжди, і чим більше літератури, тим наполегливіше треба шукати якихось оригінальних тем, або оригінального ракурсу їхнього висвітлення.
• "Імітація" явила колапс нашого духовного життя: одні так довго плазували перед цензурою й режимом, що врешті не можуть звільнитися від свого минулого й ненастанно зводять з ним рахунки; інші прагнуть якнайбільше поекспуатувати нашу культуру й духовність, вкладаючи в неї "по мінімуму". Чи є нині, через декілька років, надія на зміну ситуації?
 |
Автор світлини: Наталія Машарова ()
|
Звичайно, зміни мають бути, інакше не можна. Я не люблю чорний песимізм, хоча взагалі мені читачі іноді кажуть, що мої тексти залишають песимістичне враження. Я цього все ж таки не хочу, я сама не люблю такий безнадійний песимізм. Звичайно, рік тому був Майдан — це був досить сильний сплеск духовності, якщо так можна сказати — хоча взагалі це слово заяложене, затаскане. Я хочу вірити, що навіть Мар'яна Хрипович (головна героїня "Імітації" — Є.П.) людей з Хрещатика тоді до себе б впустила, якби лишилась жива на цей період.
• З літературних творів післярадянського часу можу пригадати тільки Вашу "Імітації" та "Anarchy in the Ukr" Сергія Жадана, що являють читачам реальність Східної України, зокрема, Донбасу. Як сталося, що це Вас зацікавило й Ви про це написали? Чому Ви не використали в частині "Імітації", присвяченої Донбасу, справжні назви міст? Чи не було у зв'язку з цим критики на Вашу адресу — адже вжиті Вами назви можуть здаватися не зовсім коректними?
Ні, критики не було... Знаєте, я вам скажу — Новожахів — це Сєверодонецьк. Я здійснила поїздку туди. Коли в мене виник сам задум тексту, я тоді говорила з людьми — приватно — які райони є найбіднішими, де найгостріше стоять соціальні проблеми, і всі одноголосно називали мені саме ці області Східної України. Якщо вже зібралась у подорож, їдь не на Херсонщину, не на Миколаївщину, не на Закарпаття — їдь туди, там ти побачиш найвідвертіші картини тихого жаху. Справді, я знайшла знайомих, в кого можна було переночувати і за декілька днів здійснила цю подорож. Такої критики не було, вся критика — тільки з вузьких літературних кіл, в основному була критика з боку тих, кого я мала на увазі під отими літературними героями, персонажами з літературного світу — а щодо регіональної політики, то такого не було.
• "Імітація" читалася легко завдяки майстерно введеним елементам детективу. Якщо не секрет, скажіть будь ласка, звідки Ви берете детективні сюжети? Судячи з анотації, Ваша нова книга "Зрада" також містить приватне розслідування.
Так само й "Ностальгія". Я знаю, є така думка, що сам факт детективу — це вже зниження рівня. Я категорично проти цього. Я вважаю — детектив — це метафора таємниці буття, що можна писати достатньо глибокі тексти, серйозну літературу в рамках детективу. Звідки беру — я не знаю, це питання взагалі рівнозначне тому: чому пишеться? Так, я намагаюсь знайти якийсь нетривіальний мотив злочину, не матеріальний, як це буває переважно, бо все одно дев'яносто відсотків убивств здійснюється на цьому ґрунті. Звичайно, я й люблю читати детектив. Російську "попсу" іноді читаю, британську, американську, є в мене цей гріх.
• Герої Ваших оповідань (журнал "Березіль") постійно відчувають, що життя йде "кудись не туди", життя просто марнується, але це для них аж ніяк не є трагедією, бо вони дуже легко знаходять ближнього, якого можна в цьому звинуватити: чоловіка (дружину), коханця, колишню вчительку. І відтак, визнаючи їх винними, можна використати за повною програмою. Як Вам здається, сьогодення може давати трагічні сюжети, і якщо так, то де їх шукати?
Звичайно, коли немає воєн, немає якихось катаклізмів, відбувається "зниження" справжніх трагедій і йде "сіра багнюка" повсякдення. Мабуть, треба благословити цей час... Я недавно читала французькою роман Ірен Неміровської "Французька сюїта" про трагедію євреїв у Франції у гітлерівські часи. Відтак здається, що там трагедії справжні, а тут ніби несправжні. Але в кожного свій хрест і, звичайно, це також трагедії — ті, так би мовити, "мирні" трагедії; це екзистенційна трагедія, коли дуже мало людей можуть сказати — я прожив своє життя так, як належить, я боровся і здобував перемоги і прожив гідно й цікаво. Хто в цьому винен? Література допомагає в цьому розібратися. А звинуватити ближнього — так, це справді найпростіше, або соціальні умови, або радянські часи, це нині йде "по повній програмі".
• Ви також є перекладачем художньої літератури. Насамперед згадуються майстерні переклади з французької у серії "Сучасний жіночий роман" видавництва "Факт". Чи буде продовження серії? Над якими новими перекладами Ви тепер працюєте?
Переклади нині фінансують різні іноземні або міжнародні організації. Жоден видавець не буде видавати перекладну книгу просто так, і тому це більше питання до спонсорів, а не до перекладача, якщо конкретніше — до французького посольства. У видавництва є бажання продовжувати, тому що в суспільстві є інтелектуальна мода на жінок, як "місцевих", так і перекладних. Жіночі книжки нині краще продаються, це так.
• Так, можу судити по своїй бібліотеці. Книжок, написаних авторами-жінками, нині більше пропонується і, відповідно, більше продається.
Зараз такий час, чоловіки "списалися", можливо, вони наберуться снаги й у наступному поколінні знову буде добра чоловіча література. Це стосується й перекладної художньої літератури. Над чим тепер працюю? Цього літа переклала Елі Візеля: в мене трагічних текстів було багато, про катаклізми, про біди, — після цього інакше дивишся на трагедії повсякденні, ну, можливо, драми, а не трагедії.
• Як на Вашу думку, чи може український читач завдяки перекладам уповні ознайомитись з тим, що відбувається, зокрема, у франкомовній літературі, чи для загального уявлення про це перекладається занадто мало?
Так, звичайно, занадто мало, але я розмовляла з письменниками інших країн і я можу сказати, що не кожна література може собі дозволити те, що дозволяє собі Росія — таке масштабне представлення світової літератури. Наприклад, і в Румунії також не дуже багато перекладається світової літератури, в Польщі — багато, але, знов-таки, менше, ніж у Росії. Мені говорив один литовський письменник, що його діти — старші школярі — вже не знають російської мови, і перед ними стоїть проблема ознайомлення зі світовою літературою. Звичайно, можна більше перекладати, але "перекрити" Росію в нас вийде дуже нескоро і за дуже сприятливих обставин.
• А чи можна, так би мовити, зазирнути за завісу: що нового Ви нині пишете?
Поки оповідання, такі ж гострі, іронічні, ґротескно-іронічні чи ґротескно-реалістичні, але, звичайно й нові задуми більших тем.
• В романі "Ностальгія" та в оповіданні "Втрачені стіни" ви дуже майстерно й влучно відтворили куточки старого міста. Чи не існує задуму скласти збірник творів, присвячених Києву, оповідань, віршів (оповідання про Київ є, наприклад, у Юрія Щербака, вірші — у Василя Герасим'юка, Максима Стріхи) з відповідною графікою, ілюстраціями?
Є, звичайно, це було б дуже цікаво. Але це питання до видавця. Упорядником, може, я й могла б бути.
• Кого з авторів Ви б могли назвати однодумцями в гендерному питанні? Хто Ваші вчителі та чи є вже послідовники?
Щодо вчителів я можу конкретно сказати, що це письменниця Ані Арно, яку я перекладала. Перекладати її було дуже важко, там дуже важка французька мова;- без словника ненормативної лексики я б не могла обійтися, добре, що цей словник у мене є, ще в радянський час купила так званий словник розмовної лексики, французько-російський. Настільки ця жінка увійшла в мою свідомість, що я конкретно під її впливом написала... А щодо учнів — можливо, про це зарано казати, називати її ученицею, але Людмила Таран, яка вже відбулась як поетеса і значно раніше за мене почала писати вірші, але вона почала писати прозу. Вона написала книгу про автобіографізм в українській літературі, де мені присвятила багато сторінок, і тепер я бачу, що вона теж почала писати відверту прозу. А хто серед молодих — я просто не знаю, можливо, хтось таке й пише.
Довідка від Євгенії Кононенко:
Елі Візель — це відомий публіцист і громадський діяч, жертва Голокосту, власне, він і ввів це поняття в обіг. Румунський єврей, пише французькою, громадянин США. Виступає з лекціями в університетах США, пропагує страшний досвід. Лауреат Нобелевської премії миру. Автор багатьох книг, найвідоміша -трилогія "Ніч", "Світанок", "День", яка щойно вийшла друком у видавництві "Дух і Літера" частково в моєму перекладі, частково під моєю редакцією.
Ірен Неміровська — французька письменниця, колишня киянка із заможньої єврейської родини. Нещодавно я переклала для журнала "Єгупець" уривок з її роману "Вовки й собаки", де ностальгійно змальовано дореволюційний Київ. Загинула в Аушвіці в 1942 році. Нову славу їй приніс роман "Французька сюїта", написаний крадькома у страшні 40-42 роки, коли саме випробовувались честь і гідність тих французів, які мимоволі були свідками єврейської трагедії. Роман було видано тільки в 2004 році.
|
