можна подивитися тут
• Н. та О. Шевченки. Бранці мороку. Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Сняданко Наталка. Синдром стерильності. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сняданко Наталка. Чебрець в молоці. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Шевченко Наталя та Олександр. Бранці мороку. Автор: Марина РУДСЬКА
• Таня Малярчук. Говорити. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Таня Малярчук. Згори вниз. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Катерина Хінкулова. Drifters. Автор: Максим СУЩУК
• Андрухович, Жадан та Дереш презентують проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ"
• Єшкілєв В. Втеча майстра Пінзеля (рецензія). Автор: Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ
• Анджей Стасюк. Дорогою на Бадабаг (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Орхан памук. Сніг / Переклад: Олесь Кульчинського (рецензія). Автор: Григорій ХАЛИМОНЕНКО
• Любко Дереш. Трохи пітьми (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Громовиця Бердник. Знаки карпатської магії (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Прохасько Т. З цього можна зробити кілька оповідань (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Донецьк. Екскурсія в стилі "лихом об землю". Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сашко Ушкалов. БЖД (рецензія). Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Войцех Кучок. Гівнюк (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Ірен Роздобудько. Оленіум (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Голота Л. Епізодична пам'ять (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Криворучко О. Екстракт самотності (рецензія). Автор: Євген Повєткін
• Штельмах М. Блазні (рецензія). Автор: Марина Рудська
• Рената Літвінова. Володіти й належати (Рената Литвинова. Обладать и принадлежать). Автор: Ірина Цилик
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Ксенія Владимирова
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Марина РУДСЬКА
• Стартовий майданчик для читання
• Артем Чех. Цього Ви не знайдете в Яндексі
• Гриця Ерде. Don't eat my food (відеопоезія)
• Кундер, Ріо. Panicoffski
• Моника Швая. Я — зануда
• Шевченківська премія 2007 р. Роздуми
• Катерина Калитко. М.Істерії
• Ксенія Харченко. Історія
• Євгенія Кононеко. Жертва забутого майстра
• Євгенія КОНОНЕНКО. Новели для нецілованих дівчат, Повії теж виходять заміж
• Адам Бодор (Adam Bodor). Повертаючись до вухатої сови ("Z powrotem do uszatej sowy")
• Таш О (Tash Aw). Шовкова фабрика
• Маргарит Дюрас. Пробудження Лол В. Штайн
• Гринуэй П. Золото
• Алексей Иванов. Общага-на-крови
• Памук Орхан. Стамбул: город воспоминаний
• Марина Пикассо. Дедушка
• Салман Рушди. Гарун и море историй
• Бернард Вербер. Империя ангелов
• Інтерв'ю з прольським письменником Анджеєм Стасюком
• Мануела Гретковська. Жінка і чоловіки
• Свідзінський В. Вірш "Сарай"
• Лесь Мартович. Грішниця
• Ірена Карпа. Bithes Get Everything
• Ірена Карпа. Фройд би плакав
• Ярослава Литвин. Ігри
• Леопольд фон Захер-Мазох. Наследие Каина
• Лариса Денисенко. Танці в масках
• Таня Малярчук. Як я стала святою
• Інтерв'ю з молодою письменницею Галиною Ткачук
• Лєра Лауда "Металевий присмак на язиці" (новела)
• Йоханна Синисало. Тролль
• Патрик Барбье. История кастратов
• Ірен Роздобудьо. Амулет Паскаля
• премія "Літературний Олімп", 15 лютого 2007 р., Київ, Купідон
• Патрік Зюскінд. Контрабас
• Бегдерер Фредерик. Романтический эгоист
• Ёсимото Банана. Цугуми, N.P, Спящая
• Вадим Эрлихман. Король Темной Стороны. Стивен Кинг в Америке и России
• Катерина Хінкулова. Інтерв'ю з письменницею
• Отар Довженко. Інтерв'ю з письменникомю
• Микола Хвильовий. "Я. Романтика" (психологічний етюд)
• Жіноча література. Жанрово-гендерна вигадка
• Лариса Денисенко, роман "24:33:42". Інтерв'ю з письменницею
• Книжковий ярмарок до дня святого Миколая, Київ, 18-22 грудня 2006 року
• Катерина Хінкулова "36 пісень про життя"
• Володимир Даниленко "Сон із дзьоба стрижа", психоаналіз Ніли Зборовської
• 30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі.
• Галина Логінова. "Червоне солодке сонце"
• Герої одвічної партизанщини: Нестор Махно
• Андрій Кокотюха, "Темна вода", "Зоопарк"
• програма "Книжковий базар", радіо "Ера"
• Любомира Княжич "Морок"
• Остання надія самостраченої
Жіноча проза Марії Матіос "Щоденник страченої".
• "Останній діамант міледі" Ірен Роздобудько
• Ульяненко повертається
Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", відомого передовсім своїм романом "Сталінка".
• Ночі та дні Сільві Жермен
19 жовтня Київ відвідала відома французька письменниця Сільві Жермен.
• Погляд на світ із юності
Твори Петра Яценка "Повернення придурків" та Галини Пагутяк "Королівство"
• Вечірка, подарунки, тортик і... "Сумно"
Вітаємо! Інтернет-портал "Сумно", присвячений українській культурі та мистецтву, відсвяткував свій 1-ий день народження.
• Галина Ткачук "Славка"
• "Хуліган" і "Капіталіст"
11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.
• "І на тім рушничкові..."
Письменники Таня Малярчук та Олег Криштопа презентували свої нові книжки — "Як я стала святою" та "Кохання, секс і смерть — гарантовані".
• ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко) "Автогеографія".
• "Треба лягти під аудиторію..."
Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів — Стронґовським.
• Навернені, або Люди-трава
Стаття-алюзія щодо книжки Ірен Роздобудько "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя".
• Воля. Махно. Авангард
На фестивалі "День Незалежності з Махном" святковий офіціоз вирішили замінити тачанками, укр.суч.літом і стріляниною помідорами.
• День Незалежності з Махном, або
Ближче до тіла укрсучліт
(фоторепортаж)
• Манула Гретковська, Петро Петуха "Сцени з позашлюбного життя".
• Люба Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях"
• Мартен Паж "Як я став ідіотом"
• Вогонь моїх чресел
"Станіславський феномен" — від педології до педофілії та трошки про "Культ" Любка Дереша.
• "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ — поч. ХХІ ст.".
• Степан Процюк "Інфекція"
• Тетяна Винокурова-Садиченко "Жарт. Із життя психів"
• Мітч Каллін "Країна припливів"
• Чорний блазень
Найстрашніше в творчості Подерв'янського — це зовсім не його епатажність, а патологічна схожості його персонажів на наших сусідів та колег.
• Любко Дереш "Намір!"
• "Сімург" Світлани Поваляєвої
• Андрій Скрябін "Я, "Побєда" і Берлін"
• "В літературі мусить бути хоч щось святе…"
Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК
• This is my generation
У поколения писателей Стогоffа и Сенчина нет ни иллюзий, ни заблуждений. Может быть, именно с этого начинается подлинная свобода?
• Ірині Хомин "Сакрал"
в романі.
• Евгений Гришковец "Планка"
• Откуда есть пошел Пелевин...
Рассказывает сам автор в книге "Relics. Раннее и неизданное".
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Холодная кровь
Трумен Капоте — писатель, герой фильма, текст.
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Партія, розіграна над прірвою
Мистецтво компіляції та правда життя в книзі Іздрика "АМ ТМ".
• Жити швидко, співати "Гімн демократичної молоді"
Щойно вийшла в світ нова книга харківського письменника Сергія Жадана.
• Лагідна гра у небуття
Єжі Сосновський обережно проводить читача лабіринтами жахливого й майстерно розважає грою у фантастичне.
• Дві долі, "Три товариша" і шість дверей
Проза Ірен Роздобудько наділена якоюсь невловимою магією, секрет якої знає лише справжній письменник.
• З ностальгією, але без чорного песимізму
Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко.
• Старші за 16, молодші за 26 — це тенденція. У літературі
Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова, Віктор Маліновський та Любомир Княжич — молоді автори видавництва "Кальварія".
• Фабрика над прірвою
Панківські блазні шотландського письменника Іена Бенкса ("Осяча фабрика").
• Ірена Карпа: "Живу заради спалахів світла"
Інтерв'ю з письменницею.
• Як позбавитися негативів
Мішель Турньє та його роман "Лісовий цар": рефлексії.
• "Ты, Пушкин, Бог…"
10 февраля 1837 года погиб великий русский поэт — Александр Пушкин. Что это имя говорит представителю молодого поколения?
• НДР і ностальгія у кишеньковому форматі
23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея".
• Ожившие слова
Но если власть в романе Владимира Сорокина "Голубое сало" величественна и страшна, то литература откровенно жалка.
• Берёзовая виртуальность Есенина
28 декабря 1925 года погиб поэт Сергей Есенин.
• "Раптом виростає ціла закінчена історія,
якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку".
Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько.
• Лесная книга (книга на свежем воздухе)
Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. На Воробьевых горах заложен основной архив Лесной библиотеки.
• Анархія вже десь поруч
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Дмитрий Быков и его роль в русской орфографии
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Убей меня нежно, или
Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд.
• Let my people go
Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко.
• Незабаром новий день. "День Європи"
Kнижкову серію, започатковану "Норою-друк", продовжують твори Ірен Роздобудько й Наталії Сняданко.
• Ярмарок "Книжковий світ" у Києві
Наші нотатки.
• Нормальный гонщик
Джорджио Фалетти написал свой первый роман "Я убиваю".
• No problem
У британского литератора Кристофера Фаулера, автора мистического триллера "Спанки".
• Японец-профессионал в суперлегком жанре
Новеллы Кэндзи Маруяма в сборнике "Сердцебиение".
• "Нам греки не чужие, говорю…"
Дни греческой культуры прошли в конце октября в Харькове.
• Две Ольги
13 ноября исполнилось 30 лет со дня смерти знаменитого ленинградского поэта Ольги Берггольц.
• Читання для всіх
Інтерв'ю з письменницею Наталкою Сняданко.
• Немного мыльный ром@н
Януша Вишневского "Одиночество в Сети".
• Між нами і Нею
Тексти і фото одинадцяти львівських поеток в антології "Ми і Вона".
• Все детективы ведут в Рим
Гийом Прево насчитал "Семь преступлений в Риме".
• Цирюльник-детектив
Дебютный роман Христиана Шюнеманна "Парикмахер".
• Сезонний розпродаж блондинок
Збірка оповідань Наталки Сняданко в серії "Агресивна бібліофілія".
• "Русская надежда" живет в украинском Харькове
Лауреатом Всероссийской литературной премии имени Сергея Есенина стала харьковчанка Анна Минакова.
• Нечитабельная история
в романе Элизабет Костова "Историк".
• Как сытый голодного жить учил
Сказка Мадонны Риччи "Лотса Тугой Кошелек".
• Кодируетесь?!
"Код да Винчи" Дэна Брауна — один из многих.
• Бочкотара по-японски
Новый роман Харуки Мураками "Послемрак".
• "Станиславка" — больше, чем просто библиотека
Харьковской музыкально-театральной библиотеке им. Станиславского — 50 лет. Многая лета!
• Промоції, прогулянки, медитації
у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року.
• В Киммерии, у Максимилиана
Третий Международный Волошинский (репортаж)
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Перформанс начинается…
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Часть 2
• Джон Краули: "Поиграйте с идеями"…
…в романе "Эгипет".
• Унитаз и гитара
Виктор Пелевин/"Generation П"/Фредерик Бегбедер/"99 франков".
• Мелодия, (еще) не ставшая песней
О книге Харуки Мураками "Джазовые портреты"+ интервью с переводчиком Иваном Логачевым.
• "Историческая матерьяльность" Владимира Пучкова
Вышла новая книга стихов автора "Штрафная рота".
• Ключки Василя Шкляра
Детектив, містика, еротика.
• Уэльбек как диагноз
Что делать, когда все есть, а счастья нет?
• Боль-любовь
Расстроенное "Пианино" Эльфриды Елинек.
• Игра в слова
Не тормози — сникерсни!": кому нужен ново-мотояз?
• Как стать писателем…
…и можно ли продать качественную книгу?
• Летучий голландец и его "голландская жена"…
…в литературном мире Эрика МакКормака.
• "Редкая птица…"
Презентация московской антологии "НеИзвестная Украина" на Днепре.
• "Без мужика", но с Киевом
Prosus nostalgos Евгении Кононенко.
• Постколоніальний ГЕНдер
Романи Сергія Жадана "Депеш Мод" та Ірени Карпи "Фройд би плакав".
• Плохишам везде у нас дорога, плохишам везде у нас почет
Кратко о главном в детских романах Йона Колфера.
• Интриган Артуро Перес-Реверте
Каждое воскресенье испанский писатель пишет по одному эссе. Какие они?
• Кто виноват?
Портрет "обыкновенных преступников" в романе Бена Элтона "Попкорн".
• Предположение жить
Репортаж о том, как в Харькове праздновали день рождения Пушкина.
• "Анонизм" и Набоков
"Сповідь киянина еротомана" — книга для интимного чтения.
• Девочка и Клодель
"Ода радости" девятнадцатилетней харьковчанки Анны Минаковой.
• Путь настоящего Акунина
Это превращение модного беллетриста Акунина в русского писателя Чхартишвили.
• Живописное слово Макса Волошина
Как бы ни напоминали стихи Волошина японские миниатюры, разница между ними весьма существенна.
• Орган пятой власти
Детектив-антиутопия американского писателя Д.К.Фауста "Дьяволы Фермана".
• "Весь этот маскерад…"
Лермонтов по прозвищу Маешка в анекдотах.
• Место встречи изменить нельзя
Где же еще могут встретиться писатели-фантасты, как не на киевском "Портале".
• История прототипа "Парфюмера",
рассказанная им самим
Роман Альфредо Конде "Человек-волк" рассказывает о любимом серийном убийце писателей-интеллектуалов.
• Веселий монах Дзен
Блазень Іккю видавав себе за дурня, але часто шив в дурні інших.
• Словарь "непереводимых" слов
Что будет, если mimesis заменить на imitation?
• Вино с печалью пополам
О всенародно чтимом шедевре "Враги сожгли родную хату".
• Тарас Шевченко
говорит по-французски
• Версия reversio
• Культурный таксидермизм
Сергея Соловьева
• Русский друид Николай Гумилев
• "В тихоструйном теченьи "ДвуРечья"…"
• Ценности археологии
• Питательная маска литературной критики
• Фантастика в картинках
• Влад Цепеш по прозвищу "Дракула"
• Золотоискатель
• Ты куда, Одиссей?
• "Панство розлитих вин"
• Книга из супермаркета |
ІРОНІЧНА МОРАЛІСТКА
Замість скандалу маємо невеселу любовну історію з життя сучасного покоління сорокарічних. "Жінка і чоловіки" Мануели Гретковської — то зразок непоганого побутописання в класичній манері. Подаємо рецензію на нову книжку відомої в Україні польської письменниці.
докладніше тут
"ВОСКРЕШАЮ ТРУП ЄВРОПИ"
Інтерв'ю з польським письменником Анджеєм Стасюком.
Центральна Європа — то є концепт двох мрійників, а до того — політичний задум німецького романтизму, задум німецької домінації в цьому регіоні. Німецьке мрійництво, німецький романтизм: домінувати в регіоні, якого не існує — говорить в інтерв'ю письменник Анджей Стасюк. Власне, про це говориться і в його новій п'єсі — "Темний ліс" ("Ciemny las").
докладніше тут
НОВА З(Б)ІРКА: ВИБРАНЕ З ЧИТАЦЬКИХ РЕФЛЕКСІЙ
Третя книжка Тані Малярчук "Як я стала святою" ставить остаточну крапку (якщо кому те не було зрозумілим і після попередньої Тетяниної роботи) у зазначенні двох тез щодо сучукрліту. По-перше, можна з полегшенням зітхнути: надія є, всі ті балачки про молодь, яка активно творить нову українську культуру, подекуди все ж інкрустовані істиною.
докладніше тут
ЗНАК ПРОЩЕННЯ
Наше інтернет-видання продовжує започатковану серію психологічних етюдів. Ми знову повертаємося до української літературної класики. Сьогодні будемо говорити про твір галицького письменника рубежу ХІХ та ХХ століть — новелу Леся Мартовича "Грішниця" .
докладніше тут
ПРО ОДИН ЗАГАДКОВИЙ ВІРШ В.СВІДЗІНСЬКОГО
У статті досліджено взаємодію літературного слова і фольклорних семантичних структур. Вірш В.Свідзінського "Сарай" розглянуто як зразок "семантичної поетики". Проаналізовано також інтертекст Клюєва у тексті Свідзінського.
докладніше тут
ПОСТМОДЕРНА УЛЬТРАНЕОРОМАНТИКА
"Якби її не було, її довелося б вигадати..." — так написано на обкладинці нової книжки Ірени Карпи Bitches get everything. І з цим важко не погодитися. Сучасній українській літературі вкрай необхідна була поява enfant terrible в жіночому обличчі. Мабуть, якби не з'явилася українська Вірджині Депант, критики почувалися б непевно, наче не вистачало б такого собі маркера часу в нашому літературному процесі. А так — все у нас є, справжній сучліт, зі всіма надбаннями та поразками.
докладніше тут
СКАЗОЧНАЯ ЛЮБОВЬ
В романе "Тролль" финская писательница Йоханна Синисало предложила остроумный микс из мифологических сказаний, истории гомосексуальной любви, а также идей об экологическом кризисе цивилизации. С не меньшим основанием эту книгу можно назвать сиквеллом "Чужих", где вместо монстров в современные мегаполисы проникают хтонические существа — тролли.
докладніше тут
ШАНУЙТЕ ДИТИНСТВО!
Інтерв'ю з письменницею Галиною Ткачук.
Для того щоб побачити світ очима дитини, не обов'язково перечитувати велетенські томи педагогічної літератури, не обов'язково ламати мізки над створенням машини часу, щоб вона перенесла вас у дитинство, навіть не обов'язково досліджувати дітей в дитячих садках та школах. Можна просто прочитати книжку Галини Ткачук "Славка".
докладніше тут
СЛАДКИЙ ГОЛОС КАСТРАТА
В отличие от prima donna, в Италии их называли primo uomo, virtuoso и musico, во Франции их именовали "огрызками" или "кастратами". Этих мальчиков, обнаруживших большие музыкальные способности еще в детстве, в возрасте от 7 до 12 лет оскопляли, затем брали на привилегированное обучение в консерватории. Для их напоминающие женские, но необыкновенно чистые и сильные голоса, композиторы XVIII века специально писали оперы.
докладніше тут
ЧОРНА ТРОЯНДА МСЬЄ ПАСКАЛЯ
У новому романі "Амулет Паскаля" Ірен Роздобудько описала серйозні речі — стан свідомості під час клінічної смерті, звинуватила філософа Паскаля у самогубстві героїні роману та розкрила таємниці особистого життя письменника Джона Фаулза. А якщо без жартів, читайте далі...
докладніше тут
PRO "КОНТРАБАС"
Найперше враження від "Контрабаса" Патріка Зюскінда, книги, яка вперше уславила його в якості сучасного прозаїка, — враження театральне. Твір побудовано за принципом моновистави. "Контрабас", книга, яка читається на одному подиху — побудована на сповідальності, властивій моновиставі, — і театральності, властивій щирій сповіді. Адже неможливо позбутися театралізації, виговорюючи власний світ, свої найбільш особисті речі, — інакше сповідь замість очистити спустошує тебе.
докладніше тут
Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
|
|
Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Березень 26, 2007 р., понеділок.
Сплав авантюр, пошуків себе, спогаду про радянське минуле й південнокорейського "економічного дива" в книжці Лариси Денисенко "Танці в масках".
На фестивалі .
Розгорнувши книжку, читач відразу стикається з містифікацією. Двоє доскіпливих поціновувачів мистецтва в залі музею неголосно дискутують про картину, яка насправді існує тільки в уяві головної героїні. І головна героїня — українка Неллі — насправді мріє не так конкретно про те, щоб із неї змалювали картину, як про те, щоб бодай трошечки, бодай краєчком себе зачепити вічність (Лариса Денисенко, як і до неї , надсилає привіт Міланові Кундері):
Вона замислилася над тим, як би могли назвати таку картину фламандці. "Гола Дівчина з в'язальними спицями у руках". Вона виглядала б такою беззахисною в холодних відсторонених залах музею, що деякі вразливі студенти з жалю накидали б на неї свої шарфи або хустини.
Доторк вічності вийшов взаємним: не тільки вічність, що постала в уяві Неллі в образі холодного залу музею, але й сама головна героїня побачила себе максимально правдиво. Це означає — без маскування не тільки одягом ("та в ті часи взагалі було важко уявити, що було під одягом у жінок, а в цієї, здається, непогане тіло"), а й соціальною роллю ("непогане тіло значить куди більше, ніж якесь уміння в'язати, еге ж?"), приналежністю до тієї чи іншої культури (відвідувачка уявної галереї кореянка Мей — також героїня роману — не впевнена: "А може, це в неї не спиці?", їй здається, що то східні палички для їжі). Словом, без можливості, так би мовити, спертися на все те, на що зазвичай спирається самототожність людини, тобто на те, що дозволяє сказати: я порядна жінка, що вміє створити домашній затишок, і від того моє життя приємне. Ні, не так — десь зникли всі підстави висловити себе максимально просто — "Я є". Коли сюжетна романна розповідь знову повернеться до цього місця — оголена Неллі стоїть перед дзеркалом із спицями-паличками в руках — цю істину ми переживемо разом з нею з усією драматичністю, на яку здатна епічна література.
Але допоки це станеться, читач зможе повною мірою оцінити ризиковані маневри, що їх роблять авторка та її видавець, опублікувавши "Танці в масках" в серії "Популярні книжці". Насамперед, як на твір масової літератури, в книжці зібрано аж надто багато незвичних, неадекватних, дивакуватих — аж до карикатурності — персонажів. Викладачка курсів корейської мови Мей Кім, що зацікавилася особою Неллі, як складною й водночас захоплюючою головоломкою настільки, що мимоволі починає стежити за нею й зрештою рятує їй життя саме завдяки тому, що була поруч і спостерігала. Інший вчитель з тих курсів, на прізвисько Старий, який більше полюбляє власні побрехеньки, аніж навчання. За спостереженням Неллі, якщо брати все розказане ним на віру, то вийде, що він є "пташиний міліонер, колишній німий та сліпий головнокомандувач, маленький каліка-праска при дворі її монаршої величності королеви Британії". Але найбільша порція іронії дістається американському хлопцеві Неллі — Майкові — та його, так би мовити, родинному і квазіродинному оточенню. Йому самому, який задумав судитися в Малайзії з адміністрацією готелю, служниця якого необачно побила "гладенький на дотик" камінчик на ім'я Лада, що він його був завів за порадою свого психоаналітика. Його психоаналітикові, докторові Мері-Лінді Купер, "затятій ворогині" Неллі і "просто курві", яка свого часу написала дисертацію на тему "Взаємозв'язок кольору клітора та сексуальної поведінки жінок європеоїдної, монголоїдної та негроїдної рас". Страшенно жадібному фінансовому менеджерові Майка Ленні (а цілком ймовірно, Льончикові — бо вгадується його одеське походження) Фельдману й такому собі "фахівцеві з питань кредитів" Джонові Вебслерові, який невідомо яким чином проліз у Майкові приятелі й тепер дозволяє собі совати носа в його особисті справи.
Лариса Денисенко. Фото: Тетяна Щербаченко
|
На фоні усіх тих "хлопців та дівчат" (а це ще й далеко не повний перелік, додати хоча б іноземних студентів з курсів корейської мови, з якими головна героїня навчається в одній групі), напевне, найбільш дивакуватою, сказати б, відчайдушно дивною здається сама Неллі.
Напевне, "нормальні" люди зазвичай мають інакшу мотивацію вирушити до Південної Кореї, країни із зовсім інакшою мовою та культурою, ніж таку: Я лечу на зустріч із своїм хлопцем, тому що ми вирішили розпочати спільне життя не в його і не в моїй, а в нейтральній країні. Чужій нам. Особливо якщо врахувати, що цей коханий хлопець не надто поспішає їй назустріч, застрягнувши в Малайзії з-за того самого судового процесу про розбитий камінчик "на ім'я Лада". Безперечно, те, що думає й говорить Неллі про мотивацію своєї подорожі, насправді не розкриває, а, навпаки, маскує справжню її причину. З нею ми спробуємо розібратися далі, а поки що відмічаємо наступний, ще більш ризикований крок авторки. Замість обрати для твору комедійно-розважальний підхід (завдяки чому дивакуватість і гротескну карикатурність персонажів можна було, так би мовити, подати публіці у м'якій, "софт" версії), Лариса Денисенко вдається до алегорій та символіки. На щастя, ця символіка не застигла, а динамічна; й не тисне своєю несамовитою вагою на події та героїв. Навпаки — вона легка й невагома, як сон, в якому Неллі побачила Танці в масках:
Маски, що зображали обличчя чоловіків, маски, що зображали обличчя жінок, що зображали обличчя тварин, вир масок.
Авторка в епіграфі до книжки відсилає до традиції корейських танцювальних вистав "тхальчхум", проте в багатьох читачів, особливо знайомих з доробком Михайла Бахтіна у сфері теорії культури, або принаймні тих, хто читав найбільш яскраве та актуальне в українській літературі втілення його ідей — роман "Перверзія" Юрія Андруховича, виникне інша асоціація — маскарад, карнавал, ґротеск.
Ґротеск, за Бахтіним, не тільки якийсь такий специфічний художній засіб, не просто собі введення якоїсь недоречної, недоладної смішної деталі чи постаті — це насамперед цілісне світовідчуття. Прагнення відобразити світ, в якому, наприклад, несамовите прагнення розваг не знищує і не витісняє сум, розпач і невпевненість у своєму майбутньому, а навпаки, все це поєднується в химерну і нероздільну єдність. Лариса Денисенко досконало опанувала таким способом художнього світотворення, особливо її майстерність помітна, коли вона описує діойвих осіб і розповідає про ті ситуації, в які вони повсякчас потрапляють, словом, коли вона намагається режисувати той "тхальчхум", який розпочинається довкола Неллі і Мей.
І знову — ризикований крок як на книгу, подану читачеві в серії "Популярні книжки". Поліфонічну оповідь, яку читач, обізнаний із ідеями Михайла Бахтіна, зустрічав у романах Федора Михайловича Достоєвського, а читач укрсучліту знає за щоденнико-журналістсько-розповідною містифікацією Юрія Андруховича в "Перверзії", багато хто навіть із письменників вважає заскладною. Складається враження, що Лариса Денисенко сприймає таку ускладнену оповідну стратегію як принаду для читача, щось на зразок гострого детективного сюжету. Поліфонічна оповідна стратегія — це спосіб надати "право голосу" самим героям твору, щоб вони подали події неначе "від автора". Наприклад, так, як це роблять Неллі і Мей Кім, а ще є "хтось", хто від третьої особи розказує, що відбувається із Неллі в лікарні, допоки до неї не повернулась пам'ять.
Можна помітити — між іншим, уже з перших сторінок — що авторка полюбляє інколи розгорнуті, старанно виписані і від того майже статичні картини. Немовби фотографії, зроблені в найбільш драматичний момент життя (десь мимохідь навіть згадується фотокамера, якою Неллі знімкує себе в один з таких моментів). Щоб роман не перетворився на таке собі слайд-шоу, якраз і стає в пригоді оповідна поліфонія. Ось Неллі стоїть оголена перед вікном у номері готелі, готуючись за допомогою паличок для їжі зробити самій собі аборт, а з вікна у будинку навпроти за неї спостерігає Донг, наречений Мей Кім. Він спримає і розуміє те, що відбувається, зовсім інакше. Так само й у сцені сварки між Неллі, Майком і Богданом, за якою спостерегла Мей Кім. Інтрига полягає в тому, що вже раз повідане несподівано може бути висловлене кимось іншим, і від того і самі події, і ті, з кими вони відбулися, так само стають іншими. Така от постійна ґротеска мінливість Всесвіту, про яку пише Михайло Бахтін.
Настав час сказати про замасковану справжню причину подорожі, яку здійснила Неллі в таку неблизьку Південну Корею. Це особиста втеча від самої себе, яка, утім, як то прийнято інколи висловлюватися, має важливе суспільне значення. Неллі виросла і стала особистістю в умовах радянської соціалістичної дійсності, і настав час, коли СРСР, а разом із ним і соціалізм розпався. Для когось розвінчання облудності комуністичної пропаганди стало откровенням, духовним пробудженням, що дарує незрівнянне відчуття свободи. Для Неллі падіння "радянського" світовідчування, усвідомлення ілюзій наставало поступово і почалося ще з самого дитинства, з тих полів у зошитах з математики, які в неї неодмінно виходили хвилястими, і "Клубу інтернаціональної дружби", в якому та "інтернаціональна дружба" все ніяк не виходила з-за підліткових ревнощів дівчат із соціалістичних країн, чиї хлопці починали писати Неллі, побачивши надіслане нею фото. Але духовного пробудження не наставало, просто "радянські" ілюзії замінювалися з часом іншими, скажімо так, "пострадянськими". Мріям про щасливе життя у західному закордонні в тій новій післясоціалістичній реальності належить чимале місце, тому Неллі вирушає в мандри. Десь у Швейцарії вона знайомиться із своїм американським бойфрендом Майком, а тоді, як у його особі (а насамперед із його безпосереднім оточенням з психоаналітика, "фінансового менеджера" та "фахівця з питань кредитів") познайомилася трохи ближче із західним способом життя і розчарувалася, то настав час нової ілюзії — далекосхідної. "Розпочати спільне життя не в його і не в моїй, а в нейтральній країні" . Від мрії до мрії — і все життя стає, як сон. Напевне, про Неллі цілком можна сказати словами з щоденника її, так би мовити, літературної ровесниці — Лариси Ковальчук з : "Жінка проживає життя з очима заплющеними" .
Лариса Денисенко. Фото: Тетяна Щербаченко
|
Виявилося, що для пробудження потрібні глобальні зміни свідомості, аж до повної втрати пам'яті головною героїнею. Ні, не так — для цього потрібна була Божа воля, яку виконує янгол десь за плечем Неллі. Роль янгола — бо він теж не може діяти на наше життя безпосередньо, сам — старанно і неусвідомлено для самої себе виконує Мей Кім. Завдяки їй Неллі не померла і змогла пробудити свій дух. Нарешті мандри чужими краями в пошуку невідь-чого скінчилися, і настає повернення:
"Я за кілька хвилин вилечу до Москви. А звідти вже до Києва. Тому що я вчасно зрозуміла, що такі дівчата, як я, повинні спочатку віднайти самих себе, а тільки потім знаходити когось іншого".
Майстерність Лариси Денисенко у створенні "популярної книжки" "Танці в масках" достойна високої оцінки. Узявши мабуть що повний набір прийомів "мильного жанру" — любовний "трикутник" і пов'язані з ним любовні страждання, стеження за подіями когось стороннього, драматичне з'ясування і припинення стосунків укупі з виявленням небажаної вагітності, спроба зробити самій собі аборт (можна прирівняти до спроби самогубства), тривала непритомність і втрата пам'яті, одужання в лікарні й нова закоханість — авторка використала його "на свою користь", тобто наповнила сюжетні елементи ще й прихованим змістом завдяки старанно продуманій символіці й оповідній стратегії, а ще завдяки зануренню в матеріал зовсім різних культур: української пострадянської, американської та традиційної далекосхідної (корейської). Відтак з-під пера Лариси Денисенко вийшов один з найкращих творів українського авантюрного роману (хіба що замість подорожей морями й суходолом — мандрівка углиб себе), достойне продовження традицій літературної доби 20-х років ХХ століття, письменників Майка Йогансена та Юрія Яновського...
Надруковано тут: часопис "Київська Русь", 2006
Інтерв'ю з Ларисою Денисенко.
|
