можна подивитися тут
• Н. та О. Шевченки. Бранці мороку. Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Сняданко Наталка. Синдром стерильності. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сняданко Наталка. Чебрець в молоці. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Шевченко Наталя та Олександр. Бранці мороку. Автор: Марина РУДСЬКА
• Таня Малярчук. Говорити. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Таня Малярчук. Згори вниз. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Катерина Хінкулова. Drifters. Автор: Максим СУЩУК
• Андрухович, Жадан та Дереш презентують проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ"
• Єшкілєв В. Втеча майстра Пінзеля (рецензія). Автор: Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ
• Анджей Стасюк. Дорогою на Бадабаг (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Орхан памук. Сніг / Переклад: Олесь Кульчинського (рецензія). Автор: Григорій ХАЛИМОНЕНКО
• Любко Дереш. Трохи пітьми (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Громовиця Бердник. Знаки карпатської магії (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Прохасько Т. З цього можна зробити кілька оповідань (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Донецьк. Екскурсія в стилі "лихом об землю". Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сашко Ушкалов. БЖД (рецензія). Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Войцех Кучок. Гівнюк (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Ірен Роздобудько. Оленіум (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Голота Л. Епізодична пам'ять (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Криворучко О. Екстракт самотності (рецензія). Автор: Євген Повєткін
• Штельмах М. Блазні (рецензія). Автор: Марина Рудська
• Рената Літвінова. Володіти й належати (Рената Литвинова. Обладать и принадлежать). Автор: Ірина Цилик
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Ксенія Владимирова
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Марина РУДСЬКА
• Стартовий майданчик для читання
• Артем Чех. Цього Ви не знайдете в Яндексі
• Гриця Ерде. Don't eat my food (відеопоезія)
• Кундер, Ріо. Panicoffski
• Моника Швая. Я — зануда
• Шевченківська премія 2007 р. Роздуми
• Катерина Калитко. М.Істерії
• Ксенія Харченко. Історія
• Євгенія Кононеко. Жертва забутого майстра
• Євгенія КОНОНЕНКО. Новели для нецілованих дівчат, Повії теж виходять заміж
• Адам Бодор (Adam Bodor). Повертаючись до вухатої сови ("Z powrotem do uszatej sowy")
• Таш О (Tash Aw). Шовкова фабрика
• Маргарит Дюрас. Пробудження Лол В. Штайн
• Гринуэй П. Золото
• Алексей Иванов. Общага-на-крови
• Памук Орхан. Стамбул: город воспоминаний
• Марина Пикассо. Дедушка
• Салман Рушди. Гарун и море историй
• Бернард Вербер. Империя ангелов
• Інтерв'ю з прольським письменником Анджеєм Стасюком
• Мануела Гретковська. Жінка і чоловіки
• Свідзінський В. Вірш "Сарай"
• Лесь Мартович. Грішниця
• Ірена Карпа. Bithes Get Everything
• Ірена Карпа. Фройд би плакав
• Ярослава Литвин. Ігри
• Леопольд фон Захер-Мазох. Наследие Каина
• Лариса Денисенко. Танці в масках
• Таня Малярчук. Як я стала святою
• Інтерв'ю з молодою письменницею Галиною Ткачук
• Лєра Лауда "Металевий присмак на язиці" (новела)
• Йоханна Синисало. Тролль
• Патрик Барбье. История кастратов
• Ірен Роздобудьо. Амулет Паскаля
• премія "Літературний Олімп", 15 лютого 2007 р., Київ, Купідон
• Патрік Зюскінд. Контрабас
• Бегдерер Фредерик. Романтический эгоист
• Ёсимото Банана. Цугуми, N.P, Спящая
• Вадим Эрлихман. Король Темной Стороны. Стивен Кинг в Америке и России
• Катерина Хінкулова. Інтерв'ю з письменницею
• Отар Довженко. Інтерв'ю з письменникомю
• Микола Хвильовий. "Я. Романтика" (психологічний етюд)
• Жіноча література. Жанрово-гендерна вигадка
• Лариса Денисенко, роман "24:33:42". Інтерв'ю з письменницею
• Книжковий ярмарок до дня святого Миколая, Київ, 18-22 грудня 2006 року
• Катерина Хінкулова "36 пісень про життя"
• Володимир Даниленко "Сон із дзьоба стрижа", психоаналіз Ніли Зборовської
• 30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі.
• Галина Логінова. "Червоне солодке сонце"
• Герої одвічної партизанщини: Нестор Махно
• Андрій Кокотюха, "Темна вода", "Зоопарк"
• програма "Книжковий базар", радіо "Ера"
• Любомира Княжич "Морок"
• Остання надія самостраченої
Жіноча проза Марії Матіос "Щоденник страченої".
• "Останній діамант міледі" Ірен Роздобудько
• Ульяненко повертається
Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", відомого передовсім своїм романом "Сталінка".
• Ночі та дні Сільві Жермен
19 жовтня Київ відвідала відома французька письменниця Сільві Жермен.
• Погляд на світ із юності
Твори Петра Яценка "Повернення придурків" та Галини Пагутяк "Королівство"
• Вечірка, подарунки, тортик і... "Сумно"
Вітаємо! Інтернет-портал "Сумно", присвячений українській культурі та мистецтву, відсвяткував свій 1-ий день народження.
• Галина Ткачук "Славка"
• "Хуліган" і "Капіталіст"
11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.
• "І на тім рушничкові..."
Письменники Таня Малярчук та Олег Криштопа презентували свої нові книжки — "Як я стала святою" та "Кохання, секс і смерть — гарантовані".
• ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко) "Автогеографія".
• "Треба лягти під аудиторію..."
Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів — Стронґовським.
• Навернені, або Люди-трава
Стаття-алюзія щодо книжки Ірен Роздобудько "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя".
• Воля. Махно. Авангард
На фестивалі "День Незалежності з Махном" святковий офіціоз вирішили замінити тачанками, укр.суч.літом і стріляниною помідорами.
• День Незалежності з Махном, або
Ближче до тіла укрсучліт
(фоторепортаж)
• Манула Гретковська, Петро Петуха "Сцени з позашлюбного життя".
• Люба Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях"
• Мартен Паж "Як я став ідіотом"
• Вогонь моїх чресел
"Станіславський феномен" — від педології до педофілії та трошки про "Культ" Любка Дереша.
• "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ — поч. ХХІ ст.".
• Степан Процюк "Інфекція"
• Тетяна Винокурова-Садиченко "Жарт. Із життя психів"
• Мітч Каллін "Країна припливів"
• Чорний блазень
Найстрашніше в творчості Подерв'янського — це зовсім не його епатажність, а патологічна схожості його персонажів на наших сусідів та колег.
• Любко Дереш "Намір!"
• "Сімург" Світлани Поваляєвої
• Андрій Скрябін "Я, "Побєда" і Берлін"
• "В літературі мусить бути хоч щось святе…"
Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК
• This is my generation
У поколения писателей Стогоffа и Сенчина нет ни иллюзий, ни заблуждений. Может быть, именно с этого начинается подлинная свобода?
• Ірині Хомин "Сакрал"
в романі.
• Евгений Гришковец "Планка"
• Откуда есть пошел Пелевин...
Рассказывает сам автор в книге "Relics. Раннее и неизданное".
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Холодная кровь
Трумен Капоте — писатель, герой фильма, текст.
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Партія, розіграна над прірвою
Мистецтво компіляції та правда життя в книзі Іздрика "АМ ТМ".
• Жити швидко, співати "Гімн демократичної молоді"
Щойно вийшла в світ нова книга харківського письменника Сергія Жадана.
• Лагідна гра у небуття
Єжі Сосновський обережно проводить читача лабіринтами жахливого й майстерно розважає грою у фантастичне.
• Дві долі, "Три товариша" і шість дверей
Проза Ірен Роздобудько наділена якоюсь невловимою магією, секрет якої знає лише справжній письменник.
• З ностальгією, але без чорного песимізму
Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко.
• Старші за 16, молодші за 26 — це тенденція. У літературі
Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова, Віктор Маліновський та Любомир Княжич — молоді автори видавництва "Кальварія".
• Фабрика над прірвою
Панківські блазні шотландського письменника Іена Бенкса ("Осяча фабрика").
• Ірена Карпа: "Живу заради спалахів світла"
Інтерв'ю з письменницею.
• Як позбавитися негативів
Мішель Турньє та його роман "Лісовий цар": рефлексії.
• "Ты, Пушкин, Бог…"
10 февраля 1837 года погиб великий русский поэт — Александр Пушкин. Что это имя говорит представителю молодого поколения?
• НДР і ностальгія у кишеньковому форматі
23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея".
• Ожившие слова
Но если власть в романе Владимира Сорокина "Голубое сало" величественна и страшна, то литература откровенно жалка.
• Берёзовая виртуальность Есенина
28 декабря 1925 года погиб поэт Сергей Есенин.
• "Раптом виростає ціла закінчена історія,
якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку".
Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько.
• Лесная книга (книга на свежем воздухе)
Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. На Воробьевых горах заложен основной архив Лесной библиотеки.
• Анархія вже десь поруч
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Дмитрий Быков и его роль в русской орфографии
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Убей меня нежно, или
Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд.
• Let my people go
Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко.
• Незабаром новий день. "День Європи"
Kнижкову серію, започатковану "Норою-друк", продовжують твори Ірен Роздобудько й Наталії Сняданко.
• Ярмарок "Книжковий світ" у Києві
Наші нотатки.
• Нормальный гонщик
Джорджио Фалетти написал свой первый роман "Я убиваю".
• No problem
У британского литератора Кристофера Фаулера, автора мистического триллера "Спанки".
• Японец-профессионал в суперлегком жанре
Новеллы Кэндзи Маруяма в сборнике "Сердцебиение".
• "Нам греки не чужие, говорю…"
Дни греческой культуры прошли в конце октября в Харькове.
• Две Ольги
13 ноября исполнилось 30 лет со дня смерти знаменитого ленинградского поэта Ольги Берггольц.
• Читання для всіх
Інтерв'ю з письменницею Наталкою Сняданко.
• Немного мыльный ром@н
Януша Вишневского "Одиночество в Сети".
• Між нами і Нею
Тексти і фото одинадцяти львівських поеток в антології "Ми і Вона".
• Все детективы ведут в Рим
Гийом Прево насчитал "Семь преступлений в Риме".
• Цирюльник-детектив
Дебютный роман Христиана Шюнеманна "Парикмахер".
• Сезонний розпродаж блондинок
Збірка оповідань Наталки Сняданко в серії "Агресивна бібліофілія".
• "Русская надежда" живет в украинском Харькове
Лауреатом Всероссийской литературной премии имени Сергея Есенина стала харьковчанка Анна Минакова.
• Нечитабельная история
в романе Элизабет Костова "Историк".
• Как сытый голодного жить учил
Сказка Мадонны Риччи "Лотса Тугой Кошелек".
• Кодируетесь?!
"Код да Винчи" Дэна Брауна — один из многих.
• Бочкотара по-японски
Новый роман Харуки Мураками "Послемрак".
• "Станиславка" — больше, чем просто библиотека
Харьковской музыкально-театральной библиотеке им. Станиславского — 50 лет. Многая лета!
• Промоції, прогулянки, медитації
у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року.
• В Киммерии, у Максимилиана
Третий Международный Волошинский (репортаж)
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Перформанс начинается…
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Часть 2
• Джон Краули: "Поиграйте с идеями"…
…в романе "Эгипет".
• Унитаз и гитара
Виктор Пелевин/"Generation П"/Фредерик Бегбедер/"99 франков".
• Мелодия, (еще) не ставшая песней
О книге Харуки Мураками "Джазовые портреты"+ интервью с переводчиком Иваном Логачевым.
• "Историческая матерьяльность" Владимира Пучкова
Вышла новая книга стихов автора "Штрафная рота".
• Ключки Василя Шкляра
Детектив, містика, еротика.
• Уэльбек как диагноз
Что делать, когда все есть, а счастья нет?
• Боль-любовь
Расстроенное "Пианино" Эльфриды Елинек.
• Игра в слова
Не тормози — сникерсни!": кому нужен ново-мотояз?
• Как стать писателем…
…и можно ли продать качественную книгу?
• Летучий голландец и его "голландская жена"…
…в литературном мире Эрика МакКормака.
• "Редкая птица…"
Презентация московской антологии "НеИзвестная Украина" на Днепре.
• "Без мужика", но с Киевом
Prosus nostalgos Евгении Кононенко.
• Постколоніальний ГЕНдер
Романи Сергія Жадана "Депеш Мод" та Ірени Карпи "Фройд би плакав".
• Плохишам везде у нас дорога, плохишам везде у нас почет
Кратко о главном в детских романах Йона Колфера.
• Интриган Артуро Перес-Реверте
Каждое воскресенье испанский писатель пишет по одному эссе. Какие они?
• Кто виноват?
Портрет "обыкновенных преступников" в романе Бена Элтона "Попкорн".
• Предположение жить
Репортаж о том, как в Харькове праздновали день рождения Пушкина.
• "Анонизм" и Набоков
"Сповідь киянина еротомана" — книга для интимного чтения.
• Девочка и Клодель
"Ода радости" девятнадцатилетней харьковчанки Анны Минаковой.
• Путь настоящего Акунина
Это превращение модного беллетриста Акунина в русского писателя Чхартишвили.
• Живописное слово Макса Волошина
Как бы ни напоминали стихи Волошина японские миниатюры, разница между ними весьма существенна.
• Орган пятой власти
Детектив-антиутопия американского писателя Д.К.Фауста "Дьяволы Фермана".
• "Весь этот маскерад…"
Лермонтов по прозвищу Маешка в анекдотах.
• Место встречи изменить нельзя
Где же еще могут встретиться писатели-фантасты, как не на киевском "Портале".
• История прототипа "Парфюмера",
рассказанная им самим
Роман Альфредо Конде "Человек-волк" рассказывает о любимом серийном убийце писателей-интеллектуалов.
• Веселий монах Дзен
Блазень Іккю видавав себе за дурня, але часто шив в дурні інших.
• Словарь "непереводимых" слов
Что будет, если mimesis заменить на imitation?
• Вино с печалью пополам
О всенародно чтимом шедевре "Враги сожгли родную хату".
• Тарас Шевченко
говорит по-французски
• Версия reversio
• Культурный таксидермизм
Сергея Соловьева
• Русский друид Николай Гумилев
• "В тихоструйном теченьи "ДвуРечья"…"
• Ценности археологии
• Питательная маска литературной критики
• Фантастика в картинках
• Влад Цепеш по прозвищу "Дракула"
• Золотоискатель
• Ты куда, Одиссей?
• "Панство розлитих вин"
• Книга из супермаркета |
ДОРОГА, ЩО ВЕДЕ ДО ПИСЬМА
Євген ПОВЄТКІН
У видавництві "Критика" вийшла в українському перекладі книжка польського письменника Анджея Стасюка "Дорогою на Бадабаг". Твір, що був опублікований у Польщі 2004 року, цілком витриманий у жанрі "нон-фікшн", тобто лірично-суб'єктивної прози, що вибудовується на міцному фундаменті документальності та біографічності, у випадку "Дороги на Бадабаг" — автобіографічного опису поїздок східноєвропейськими країнами.
докладніше тут
МАГІЧНО-КАРПАТСЬКА СУМІШ
Євген ПОВЄТКІН
Чим є книжка Громовиці Бердник "Знаки карпатської магії"? Складається враження, що це — науково-популярна розвідка, точніше — щось схоже на жанр шкільної "книги для читання" — белетризований та ілюстрований додаток до основного підручника (враження посилює оформлення та шрифт тексту). Проте я волів говорити про "Знаки карпатської магії" не як про дидактичну літературу з уявного курсу "Основи мольфарської справи", а як про піар-проект.
докладніше тут
З ЦЬОГО МОЖНА ПОЧАТИ ТВОРЕННЯ
Євген ПОВЄТКІН
На жаль, деякі речі в житті стаються не так швидко, як хотілося б. Наприклад, прочитання книжки Тараса Прохаська "З цього можна зробити кілька оповідань", що вийшла в світ у івано-франківському видавництві "Лілея-НВ" іще в 2005 році.
докладніше тут
ДОНЕЦЬК. ЕКСКУРСІЯ В СТИЛІ "ЛИХОМ ОБ ЗЕМЛЮ"
Євген ПОВЄТКІН
Що є Донецьк? Коротко — місто, повністю побудоване за радянським зразком. От вам, кияни, харків'яни, львів'яни, одесити — живий, втілений у часі й просторі, приклад, що могло б стати з вашими містами за більшої наполегливості Радянської влади. Ваше місто також могло б бути повністю поглинуте різними пластами новочасної архітектури — конструктивізмом двадцятих, сталінським ампіром, величезним масивом "хрущовок" й ще більшим — панельних дев'ятиповерхівок "брежнєвського" часу.
докладніше тут
ГАМЛЕТ ТА БЖД
Ксенія ВЛАДИМИРОВА
Дебютний роман Сашка Ушкалова "БЖД" можна назвати одним із найвдаліших в ланцюгу "українського молодіжного роману". Про те, що Ушкалов — талановитий прозаїк, першим зауважив Сергій Жадан, і виявилося, був правий. Дійсно, 'явився гарний молодий письменник зі своїм стилем, який він вдало вливає і в старі бурдюки "абсурдистських п'єс", і в нові — прозаїчну форму.
докладніше тут
СПОСІБ СТВОРИТИ РОДИННЕ ПЕКЛО
Марина РУДСЬКА
"Гівнюк" — книга польського автора, наймолодшого призера престижної польської премії "NIKE" Войцеха Кучока. Переклад з польської зробила Наталя Чорпіта. Перекладений текст має польський смак і навіть запах. Перекладачка дбайливо посипала його полонізмами. У зв'язку з цим виникають сумніви, чи буде зрозумілим текст всім (!) українцям?
докладніше тут
ТРИ ВИМІРИ САМОТНОСТІ
Євген ПОВЄТКІН
У випадку з "Екстрактом самотності", заголовним твором однойменної прозової книжки молодої львівської письменниці Ольги Криворучко, питання "для чого людині потрібна самотність" можна конкретизувати в трьох напрямах. У результаті вийде тривимірне представлення, вісями якого суть: "для чого самотність мистцеві", "для чого самотність мандрівникові" та "для чого самотність жінці".
докладніше тут
КНИГА ПРО (ДЛЯ?) БЛАЗНІВ
Марина РУДСЬКА
В колоді карт існують джокери. Вони, сідаючи за гральний стіл, гадають, що грають всіма іншими картами, але тим часом доля грає ними. Спочатку джокери були нормальними людьми, що мали краще чи гірше дитинство, мрії, прагнення… А тепер вони просто джокери, гральні карти, що блазнюють всім чим лише можна, що загубилися в світі та в собі. Отже, колода карт для читання "Блазні" від Марії Штельмах під твердою обкладинкою
докладніше тут
НАРИСИ НА БЕРЕГАХ ВІЗІОНЕРСЬКОЇ КНИГИ
Ксенія ВЛАДИМИРОВА
Цю статтю варто було б назвати "нотатками на берегах книги Юрія Андруховича "Таємниця". Вони з'являлися під час читання тексту, як відгук на якесь речення, образ чи... просто тому, що саме у цей момент щось пригадалося. Тому розділи статті переважно не пов'язані логічно, а можуть сприйматися як ремарки.
докладніше тут
Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
|
|
Григорій ХАЛИМОНЕНКО, професор-тюрколог, Київ.
Вересень 21, 2007 р., понеділок.
Якби не ще одна стаття Катерини Ботанової ("Дзеркало тижня" №11, 2007), що її Авторка собі на шкоду назвала "Кайдашева сім'я", я не втрутився б у дискусію щодо перекладу роману "Сніг" Орхана Памука — адже якась користь з тієї статті все таки є. Хоч краще, аби аналіз перекладу зробив був фахівець — маю на увазі важливий критерій: знання мов української й тієї, з якої твір переклали. І вже зовсім добре, коли, критикові болять негаразди в царині нашої культури.
Одразу скажу: молодий перекладач О. Кульчинський поставився до роботи і справді дещо легковажно, очевидно, поклавшися на те, що редактор і коректор познаходять і виправлять — як то бувало 20 років тому. Свого часу я прорецензував для видавництв принаймні сотню рукописів — сторінки більшості з них після мого чорнила нагадували дивні візерунки. А потім "вишивали" ще й редактори.
Якби я пройшовся був по сторінках "Снігу" ще до етапу друкарні, український текст роману мав би дещо інший вигляд. Та все ж таки коли читаю переклад О. Кульчинського не як рецензент чи редактор, а як читач-тюрколог, то, далебі, не бачу чогось такого, що виносило б цю роботу за, на жаль, вже узвичаєні межі сучасної української видавничої практики. Видають справжнісіньке жахіття і професорки, й директори, й завідуючі кафедр (маю на увазі осіб з базовою філологічною освітою) — що вже казати про мову телебачення. Ото ж, добре, що газета підтримує практику дискусії. І я підтримую критика К. Ботанову в тому, що перекладачеві потрібно в майбутньому бути охайнішим в царині лексики — ну бо де таки: "холостяк", "плакати навзрид", "пацанячий". Та й стилістичні огріхи трапляються: "донька, яка, як гадали", "одружитися на ній" тощо. Я міг би вести цю мову й далі, але К. Ботанову, здається, непокоїть інше: відповідність українського тексту оригіналу. Можу запевнити: перекладач відчув стильову стихію авторської прози і знайшов відповідне україномовне тло. О. Кульчинський авторської тканини тексту не порушив, навпаки — читаєш і забуваєш, що в тебе в руках переклад, а не слова, виписані турецьким письменником. Якби ще не оті мовні огріхи, що їх полишав перекладач у своїй книжці. Коли до правди, не можу втямити, яким чином попала торбинка мовного мотлоху в цілком пристойний літературний текст. Адже О. Кульчинському і справді дарований богом хист відчувати слово.
Наші молоді перекладачі вивчили східні мови, але не мали можливості послухати добрий курс з теорії й практики перекладу. Такі курси є в навчальних планах, але їх часто немає в аудиторіях. Зазвичай студентам читають абищицю, і не вряди-годи навчають студентів викладачі, які самі двох слів до купи не ліплять навіть українською, — знаю це, бо сам викладав у Київському Шевченковому університеті.
З О. Кульчинського вийде вправний перекладач, це я вже бачу. А К. Ботановій потрібно подякувати, що вчасно зупинила молодого подвижника на початку творчої долі.
А тепер перейдімо до "Кайдашевої сім'ї" К. Ботанової. Авторка сама ставить питання: "Хто такий книжковий критик, і навіщо він узагалі потрібен?" А й справді бо! Критики є всякі, як і в кожній галузі людської діяльності. Є такі, що вкусить і ранку залиже, мовляв спробуй злови на шкоді. Навіщо, наприклад, пише К. Ботанова; "Звісно, ще не вмерла "Літературна Україна" та автори, які видають свої твори власним коштом, роками намагаючись продати їх книгарям"? Я прекрасно розумію, які емоції вирують в душі Авторки, але краще, коли відповідь дасть "Літературна Україна" та автори, які..."
А далі К. Ботанова подає майже апокаліптичну картину (ото тільки "Літературна Україна" ще не вмерла): "...понад 90% зарубіжної літератури і практично 100% літературних новинок і світових інтелектуальних (і не лише) бестселерів український читач дістає в російських перекладах". Ні, не може не знати "книжковий критик" К. Ботанова, що в бурхливий інтелектуальний потік спрямовують численну інформацію десятки українських часописів та видавництв. А ще критик забула, що ми сьогодні не в Есесері, й тисячі юнаків та юнок мандрують, навчаються, стажуються в Європі й Азії, читають, "світові інтелектуальні (і не лише) бестселери" англійською, німецькою, французькою, іспанською, італійською, турецькою, китайською, японською мовами. Не треба зациклюватися на єдиному джерелі — російських перекладах.
Якщо вдамося до ретроспективи, то й тоді К. Ботанова не матиме рації. З тієї самої турецької мови у 30-ті роки минулого століття українською перекладені твори Г. Е. Адивар, Я. Кадріосманоглу, а російськомовний читач з доробком цих письменників познайомився або пізніше або й досі не має змоги прочитати (наприклад, романи Г. Е. Адивар).
А скільки "літературних новинок" і досі друкує часопис "Всесвіт" (ще не вмер!) Славетна когорта українських перекладачів у 60-80-ті роки минулого століття познайомила читача з досягненнями письменства цілої Європи, Америки й Азії. На теренах СРСР лише українською мовою був перекладений роман "Сараґьол" турецького письменника Омара Полата. А сьогодні узгоджується питання щодо видання роману "Сінеклі Баккал" славетної Галіде Едіп Адивар, твору про самоідентифікацію турецької нації. К. Ботанова матиме змогу зіставити український та англійський тексти, бо письменниця видала свій вершинний твір спершу англійською мовою.
Не повинна була б писати К. Ботанова ще й оцього: "Памук — один із небагатьох турецьких авторів, яким вдалося переламати канон соцреалістичного письма закоріненого в реалізмі ХХ століття, що панував і продовжує панувати в турецькій літературі".
Не знаю, що вкладає К. Ботанова у термін "соцреалістичне письмо", але якщо вона веде мову про соціалістичний реалізм, то я як автор "Історії турецької літератури" після філологічних резонів Авторки ще довго сидів з розкритим ротом. Бо де ж пак: авторка запевняє читачів, що "канон соцреалістичного письма... продовжує панувати в турецькій літературі". Сильно, далебі ж!
Орхан Памук, поза сумнівом, свіже і яскраве явище в турецькій літературі, але модерністичні тенденції в ній були вже тоді, коли він ще тільки збирався на слові.
Далі К. Ботанова пише: "Памук є втіленням заперечення й відторгнення цього канону і творення нової турецької літературної мови". Авторка пише, що такий висновок зробила на основі Памукових інтерв'ю, есеїв та критичних статей на його романи, опублікованих в європейській пресі. Я не занурювався у підґрунтя духовного й художнього світу О. Памука так глибоко, як критик К. Ботанова, а тому не знаю, чи й справді цей письменник ніколи не заперечував проти того, аби його вважали аж таким втіленням заперечення й відторгнення", але щоб назвати цього романіста "втіленням творення нової турецької літературної мови", то потрібно нічого не петрати в питанні історії турецької мови. Те, що К. Ботанова в цьому питанні не кращий знавець, дорікати їй не маю наміру — адже вона не тюрколог. Але навіщо представниця гільдії критиків береться виносити присуд перекладачеві, вдаючись до дуже суб'єктивного тлумачення статусу української мови. Адже останніми реченнями своєї статті К. Ботанова підписала присуд самій собі, бо наговорила сім мішків гречаної вовни. Ось її слова про те, що перекладати Орхана Памука "...мовою "вітчизняних класиків (Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Ю. Збанацький)", послуговуючись одинадцятитомним тлумачним словником української мови" (виданим 1970 року!), якого, на жаль, ніхто ще не скасував (утім, існують менш об'ємні, однак більш сучасні словники)... — це більше ніж просто недолугість". Останнє слово тиради К. Ботанової, бігме ж, стосується передовсім її самої. Адже який скарб мала б українська література, аби котрийсь з наших прозаїків ХХ століття написав був такий роман, як "Хіба ревуть воли, як ясла повні", та ще й виявив таку майстерність володінням слова.
Я ж хочу дати коротеньку зіставну характеристику турецької мови доби Панаса Мирного й стан цієї ж мови сьогодні — то майже дві різні мови. Лексичний склад турецької мови XIV-XIX ст. — це приблизно 80-90 відсотків слів, запозичених з арабської й перської мови. Синтаксис тієї мови був страшенно далекий від народної мови, якою розмовляв простий народ. Відомий факт: коли в кімнаті розмовляли два турки з панівної верхівки (а вони були переконані, що розмовляють саме турецькою), то служник, який подавав панам каву, фактично не розумів їх.
Після національно-визвольної війни під проводом Ататюрка турецький народ почав творити нову мову: викидаються арабізми й фарсизми та "куються" нові терміни (як в українській: трубка (телефонна) — слухавка, процент — відсоток тощо). Ось про це відторгнення, мабуть, і говорив у своїх виступах Орхан Памук.
Українська мова після П. Мирного й Нечуя-Левицького у своїй основі фактично не змінилася, лише наповнилася, як кожна мова, у зв'язку з поступом усього людства новими термінами, щоправда, не завжди правильними (навіщо вживати слово пилосос, коли можна сказати "пиловбирач" чи й просто "вбирач", тобто прилад, що вбирає в себе пил).
Тому й не має рації К. Ботанова, радячи перекладачам послуговуватися якоюсь особливою сучасною мовою. І вже геть смішним видається її заклик скасувати тлумачний словник української мови 1970-1980 років видання.
Словники такого типу й обсягу видаються один раз на століття чи й більше. Навіть у куди потужнішій, ніж наша, російській державі сімнадцятитомний словник російської мови вийшов ще в 1948-1965 роках. І там не виросли критики, які запропонували б його скасувати. Пані Ботанова, може спробуєте?
Отож, закінчуючи свою статтю словами: "Це ляпас не лише самому Памукові, а й українському читачу, якого здебільшого треба переконувати почитати українською, а тому замість сучасного роману пропонують варіації на тему "кайдашевої сім'ї", Авторка відшмагала себе саму як ота унтер-офіцерська вдова.
Одведи нас, господи, од таких критиків чи, вживаючи, надсучасну лексему, критикес. Недарма ж казав Кузьма Трохимович, що намалював був "салдацький патрет": "Швець, знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся". Можна й з російської словесності навести: "Беда коль пироги начнет печи сапожник..."
Пропоную читачеві розгорнути книжку й прочитати бодай одну сторінку роману, що його переклав О. Кульчинський. А що не кожен читач має змогу розгорнути "Сніг" О. Памука українською мовою, то я наведу кілька речень: ,,Тато іноді каже, що все це нагадує йому ті дивні часи, коли він боровся за комуністичні ідеї. Є два типи комуністів: перші, зарозумілі, взялися за ту справу, щоб виховувати народ і піднімати країну; другі, безвинні, живуть почуттями рівності й справедливості. Зарозумілі — жадібні до влади, кожного навчають, від них — саме зло. А ті безгрішні коять зло тільки самим собі".
Якщо йти за логікою критика К. Ботанової, то читач має побачити в цих рядках монолог Марусі Кайдашихи.
|
