ЧЕТЫРЕ СТИХИИ, ЧЕТЫРЕ ОСНОВЫ. ЗЕМЛЯ

Общим для всех мифопоэтических представлений о земле является убеждение, что она вовсе не бездушна, а наделена чувствами, волей и терпением.

полный текст здесь

РИСУНКИ НА УЛИЦЕ

У искусства граффити есть прошлое — наскальные рисунки и надписи на древнегреческих амфорах. И есть настоящее — память в виде граффити, оставленная на Луне американскими астронавтами. Значит, и будущее, несомненно, будет.

полный текст здесь

PRODUCT PLACEMENT — ДЕЛО СЛОЖНОЕ...

Начиная с середины 90-х годов герои российских фильмов и сериалов стали демонстрировать лояльность к различным торговым маркам. Благодаря совместным усилиям кинопродюсеров и рекламодателей зрители узнали о том, что Даша Васильева обедает в "Ростикс".

полный текст здесь

СВЯЗИ, СТРАХИ И СМИ

Связи со СМИ — одна из "вечных тем" на рынке PR. Как-то невзначай поднявшись года три тому назад, волна обсуждений набегает вновь и вновь. Но складывается впечатление, что каждая из сторон молчит о чем-то действительно важном. Чего же боятся участники пресловутых "связей"?

полный текст здесь

ИГРА В СЛОВА

Передовые маркетинговые компании предпочитают инвестировать деньги в слова. Разработка особого брэнд-языка — хороший способ создать нужный стиль и надолго связать себя с образом жизни аудитории.

полный текст здесь

КАК СТАТЬ ПИСАТЕЛЕМ

В литературном кафе "Бабуин", в приглушенно освещенном помещении собрались писатели, маркетологи, журналисты для обсуждения темы "Писательский brand-name в Украине и России". Действо напоминало спиритический сеанс по вызыванию духов-спасителей современной украинских авторов.
полный текст здесь

ГІРКУВАТИЙ ПРИСМАК КАЛИНОВИЙ

Немає в житті нічого постійнішого за все тимчасове. Ця проста істина не варта, на перший погляд, того, аби з неї починати поважні роздуми. Але погляньмо на сучасну мовну ситуацію у нашій країні, і стане очевидною причина, що пов’язує початкову тезу з усім подальшим текстом.

полный текст здесь

ВОЙНЫ КОЛЬЦА&ВЛАСТЕЛИНЫ ЗВЕЗД

"Звездные войны" и "Властелин Колец" — два ярчайших и успешных в коммерческом плане образчика современной мифологии. С одной стороны, кажется, что общего между ними нет и быть не может. Но, с другой, если присмотреться, — общего более чем достаточно.

полный текст здесь

ЧЕТЫРЕ СТИХИИ, ЧЕТЫРЕ ОСНОВЫ.
ОГОНЬ


Огонь может быть разрушительным и очистительным. Но в любом случае, прохождение через огонь символизирует выход за пределы человеческих возможностей.

полный текст здесь

«МЫШЕЧНЫЙ» СПОРТ

Компьютерные игры, бывшие когда-то невинной забавой, в последнее время становятся фаворитом индустрии развлечений. Большинство играющих — молодежь, для некоторых из них это увлечение стало спортом.

полный текст здесь

МИФИЧЕСКОЕ "КРЕСЛО"

Миф является целостной конструкцией, и в этом его принципиальная «выгодность», ведь значительное число нужных автору телепередачи параметров и качеств всплывают в сознании зрителя автоматически.

полный текст здесь

КОМПЬЮТЕРНЫЕ ИГРЫ.
ЛИКБЕЗ ДЛЯ РОДИТЕЛЕЙ


Компьютерные игры развивают. Благодаря «Цивилизации» и «Эпохе Империй» можно выучить историю и географию, с «Симсити» подогнать математику, в процессе игры в «Волчье логово» развить отменную реакцию, и даже элементарный «Сапер» помогает тренировать логику!

полный текст здесь

ЧЕТЫРЕ СТИХИИ, ЧЕТЫРЕ ОСНОВЫ.
ВОДА 2


Распространенным в славянской духовной культуре является представление о том, что «тот свет» находится по ту сторону моря или любого водного пространства, в том числе «огненной реки».

полный текст здесь

ЧЕЛОВЕК ЧЕЛОВЕКУ? НУЖЕН

Вспомните, что делает Надя из «Иронии судьбы», обнаружив пьяного Мягкова в своей кровати в предновогодний вечер? Льет на него воду из чайника и кричит: «Вы кто?» Она его даже не боится! Как вы думаете, что сделает она сегодня?

полный текст здесь

ЧЕТЫРЕ СТИХИИ, ЧЕТЫРЕ ОСНОВЫ.
ВОДА


Вода традиционно означает вселенское стечение потенциальных возможностей, предшествующее всем формам и всему творению. Согласно древнейшим мифологическим представлениям, изначально не было ни неба, ни земли, а только «синее-синее море».

полный текст здесь

МЕСТО ВСТРЕЧИ ИЗМЕНИТЬ НЕЛЬЗЯ

Международная Ассамблея Фантастики «Портал» традиционно проходит в рамках Фантастической недели, которая также включает Фестиваль компьютерных игр «Игроград» и ярмарку «Мой компьютер». Благодаря такому сочетанию стало возможно увидеть и обозначить многочисленные связи между литературой, играми и компьютерными технологиями.

полный текст здесь

"ДЛЯ ВАС ПО БЛАТУ..."

Етимологічно корінь "кол-", виокремлений зі слова "наколка", пов’язаний зі значеннями "вбивати, приносити в жертву", з війною та ковальською справою. Це повертає нас до думки про жертовний ритуал, а також пояснює особливу роль у злочинних текстах фігури так званого "кольщика" (людина, яка створює татуювання).

полный текст здесь

ДЕКІЛЬКА СЛІВ ПРО ДУШУ
Споріднені поняття в давніх культурах.

Останнім часом у нас яскраво помітна тенденція, говорячи про Схід, неодмінно зазначати його несхожість із так званою індо-європейською цивілізацією. Стосується це як Близького Сходу, так і Сходу Далекого. Але чи так це насправді?

полный текст здесь

ДЕЯКІ ЯПОНСЬКІ СЛОВА

"Кі" — це щось подібне до невидимих для ока щупальців чи радіохвиль, які виходять з області "серця". Отже, не доторкнувшись до таких "щупальців" чи не настроївшись на відповідні "радіохвилі", неможливо зазирнути у "серце" свого співбесідника".

полный текст здесь

О ВКУСНОЙ И ЗДОРОВОЙ КНИГЕ

Книга и еда идут рука об руку на протяжении всей истории человечества. В наше время стало привычным представлять книгу в качестве источника знаний, но, по замечанию культуролога С.С.Аверинцева, «книга — это книга», это нечто вполне вещное и даже съедобное!

полный текст здесь

ЯПОНСЬКИЙ ФЕНОМЕН

Суть японського феномену полягає у тому, що існує певна "шкала-ковзанка" в оцінці себе та оточуючих. Це проявляється в тому, що особистість не є і не може бути постійною і сталою одиницею.

полный текст здесь

Культурный тренажер. Интернет-журнал о культуре / Надо обсудить / Оксана ПЕТРИЧЕНКО. Пещерное искусство ХХI века ПЕЩЕРНОЕ ИСКУССТВО ХХI ВЕКА

Современная реклама интерпретирует мир через образы или представления, источниками которых часто выступают мифологические смыслы и ритуальные действия.

полный текст здесь

архив статей


можно посмотреть здесь



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
Мовне меню

Ганна ЧЕРНЕНКО, Київ.
Липень 11, 2005 р., понеділок.

Нещодавно Верховна Рада України розглядала 13 законопроектів про мови. Їхнє завдання — внести в мовну ситуацію України довгоочікувану гармонію і порядок. Адже ще й зараз ми зобов’язані вибирати мову навчання і спілкування з владою, керуючись Законом про мови Української СРСР (!). Але в реального життя залишилось мало спільного з цим документом. Наприклад, в ньому написано, що середню освіту слід здобувати українською мовою, однак викладання російської є обов’язковим у всіх школах України. Насправді ситуація дзеркально протилежна: в деяких регіонах є проблеми з українськими школами, а в багатьох українських школах — з викладанням російської мови. Закон про мови потребує узгодження не лише з дійсністю (чи дійсність із законом?), але й з іншим Законом — "Про ратифікацію Європейської Хартії регіональних мов і мов меншин". Тож сам факт ініціативи в такій справі — дуже позитивний.

Особливий статус

1. Чим росіяни відрізняються від інших нацменшин України?

Законопроекти можна поділити в залежності від того, визнають вони монополію української мови як державної в усіх неприватних сферах життя чи змушують її існувати в режимі жорстокої конкуренції з російською мовою. Різноманітність до цієї класифікації вносять деякі положення деяких проектів, які нагадають нам, що, крім російської, в Україні є ще більше десяти мов національних меншин. Намагання включити російську мову до складу "мов національних меншин" викликає в багатьох її захисників щире обурення. Раз у раз лунає невдоволення тим, що "російську мову ставлять на один щабель з гагаузькою" (до речі, російськомовного населення в нас справді більше, але, на відміну від росіян, гагаузи — нація недержавна, і їхня мова дійсно потребує захисту). Тож не дивно, що особливий статус для російської мови передбачають дев’ять із тринадцяти поданих законопроектів.

2. Державна, офіційна, робоча...

З авторів цих законопроектів найбільшу симпатію викликає Л. Черновецький. Своєю відвертістю і лаконічністю. Російська мова, як і українська, державна і крапка. А як вони будуть між собою розбиратися — то їхня проблема.

Зате в законопроектах О.Царьова, О.О.Мороза (у другому варіанті), П.О.Порошенка, а також Н.І.Шуфрича та його співавторів (М.О.Шульга та І.Гайдаш — законопроект 2004 р.; Є.З.Фікс та В.Д.Воюш — законопроект 2005 р.) — жодного відкритого твердження про особливий статус російської. Шанобливе визнання української мови єдиною державною. І в той самий час, гортаючи ці законопроекти, знаходимо вимоги двома мовами: то видавати особові документи, то робити оголошення в транспорті, то застосовувати російську мову "поряд з українською мовою, як державною, та на умовах рівності з нею в регіонах, де жодна з поширених мов не використовується більшістю населення". Законопроект Шуфрича-Фікса-Воюша ще й обумовлює обов’язкове володіння російською мовою для держслужбовців і працівників місцевого самоврядування. Тобто російській мові фактично передається частина функцій державної.

Інші депутати спробували і прихильників особливого статусу для російської мови задовольнити, і захисників єдиної державної не дуже роздратувати. Для цього вони витягли із анналів світової практики термін "офіційна мова". Ніби й не державна, та все одно особлива. Конституційний суд вже сказав своє категоричне "ні" такому розмежуванню і визнав тотожність офіційної та державної мов. Після цього рішення втратили родзинку законопроекти М.Баграєва та В.С.Горбачова-С.А.Матвієнкова-С.А.Іванова. Не забудьмо також про перший варіант проекту О.О.Мороза, а також про законопроект В.Мироненка, який скористався ще не потрапившим у поле зору Конституційного суду терміном "робоча мова".

3. Ми вже інтегровані

Не варто обговорювати рішення Конституційного суду, але варто зауважити, що різниця між офіційною (official) та державною (national) мовами дуже суттєва в колишніх французьких та англійських колоніях в Азії та Африці. Там жодною з місцевих мов не розмовляє більшість населення, яке складається з численних малоінтегрованих племен. Після визволення з колоніальної залежності одні племена відмовлялися вчити мову іншого племені. Зате мову своїх колонізаторів знали всі. Тож довелося залишати французьку чи англійську в якості офіційної (робочої), а місцеву національну (мову столиці чи тієї провінції, чий внесок у справу визволення був найбільшим) визнавати державною... символічно. Відтягуючи термін її впровадження в усі сфери життя на кілька десятиліть, як це було в Індії з хінді. Той, хто голосує за статус офіційної для російської мови? звичайно чинить логічно, бо це й є мова колишнього колонізатора. Але не зовсім раціонально: на щастя українські "племена" давно інтегровані.

4. Аргументи "за" і "проти"

Названі законопроекти суттєво полегшують життя тим, хто не зміг чи не захотів опанувати українську настільки добре, щоб послуговуватися нею в офіційній та професійній сфері. Але вони, по-перше, не узгоджуються з 10 статтею Конституції про те, що державною мовою в Україні є лише українська. По-друге друк і копіювання усіх державних актів, документів тощо двома мовами потребує неабияких фінансових витрат. Краще, пустити їх на розвиток тієї ж беззахисної гагаузької. По-третє, тотальна двомовність може призвести до абсурдних ситуацій. Уявіть собі збройні сили, де на команду командира частина солдатів у лавах відповідає "Есть, товарищ полковник" а інша — "Слухаюсь, пане полковнику". І нарешті, введення другої державної мови автоматично зобов’язує нас її вивчати. А якщо мешканці якогось села, розташованого на кордоні з Польщею, воліють оволодіти польською? Не слід забувати також, що ще живе покоління родом із 20-х і вже виросло покоління родом з 90-х, серед яких є ті, хто знає російську мову дуже приблизно. Українці в Україні не вперше в історії будуть приречені на дискомфорт існування в чужомовному середовищі.

Регіональна мовна політика

Введення спеціального статусу регіональних мов фактично передбачене прийнятими у нас пунктами Європейської хартії про регіональні мови і пропонується в законопроектах О.Царьова, О.Мороза, Н.І.Шуфрича-М.О., Шульги-І.Гайдаша, Я.М.Сухого-Г.П.Дашутіна-Ю.Я.Іоффе, П.О.Порошенка, Шуфрича-Фікса-Воюша. Здається, ці проекти цілком відповідають духу й букві демократії.

Проте, згідно з ними, регіональна мова в своїй місцевості є обов’язковою для вивчення і офіційного спілкування. Така ситуація фактично обмежує можливості українців на пересування, а тим самим їхні громадянські права. Бо молодий українець, який російську вже не вивчав і приїхав із західних регіонів, скажімо, на схід, тим самим позбавляється можливості працювати в місцевих державних установах. Діти цього українця, володіючи державною мовою, через незнання регіональної, мають проблеми з освітою, в тому числі й з вищою, яка також здійснюється регіональною мовою. Зате не мають права опротестувати цю ситуацію. Бо від них вимагається "повага до географічних кордонів". Всередині України. Чи це не зазіхання на унітарний устрій країни? Не так давно, в середині 90-х, лише 1-го відсотка голосів не вистачило на референдумі для того, щоб офіційно франкомовна провінція Квебек відділилася від Канади (налякані цим, США невдовзі прийняли закон про державну англійську мову).

Мовна аскеза

1. Зі штрафами слід почекати

Найаскетичніше мовне меню пропонується в законопроектах П.М.Мовчана-К.М.Ситника, І.Р.Юхновського та І.Р.Юхновського-Л.К.Каденюка-С.А.Давимука-Л.С.Танюка-В.М.Литвина-Б.В.Губського-О.Д.Климпуша-В.Я.Майстришина-І.О.Зайця-В.О.Зубанова-С.Б.Гавриша-О.Г.Білоруса-О.О.Зарубінського-М.В.Косіва-І.В.Сподаренка-І.С.Бокого-Б.Я.Беспалого-В.І.Кафарського. В одному законопроекті список сфер функціонування державної мови повніший, в іншому — більш узагальнений, але в усіх державна мова — єдина, і вона — українська. Передбачається також кримінальна відповідальність за порушення статей цього закону. Власне, як і в законопроекті Порошенка. Тільки тут пропонують карати за вживання російської замість української, а там — за обмеження у користуванні російською. Такі кардинальні розбіжності в поглядах навіть у однофракційників наводять на думку про те, що вимагати суворих покарань за порушення мовного закону, напевно, передчасно. Так само, як вводити систему штрафів, квоти для різних мов у ЗМІ та диференційовані податки, наприклад на зовнішню рекламу залежно від мови виконання. Ці заходи можуть бути розцінені як дискримінаційні по відношенню до національних меншин.


Мови національних меншин України: білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, румунська, словацька та угорська.
Але є одне "але". В 1979 році була прийнята Конвенція ООН, спрямована на досягнення гендерної рівності. Зокрема, в цій Конвенції зауважувалося, що "тимчасові спеціальні заходи, мета яких — пришвидшити встановлення дійсної рівності між чоловіками та жінками, не вважаються дискримінаційними". Ці "спеціальні" заходи якраз і передбачали квоти (наприклад, при прийомі на роботу) та диференційовані податки (залежно від того, чи приймають бізнесмени на роботу батьків з малими дітьми). Становище української мови сьогодні в багатьох регіонах України не набагато ліпше від становища жінки в деяких суспільствах. Її реальна сфера повноцінного невимушеного існування: кухня, село, вузьке коло рафінованих інтелігентів. Можна згадати ще коридори влади і освітянських закладів, але не можна назвати її перебування там невимушеним. Тому й рішучі заходи, подібні до боротьби з гендерною нерівністю, цілком пасують до нашої мовної ситуації.

Інша справа, що Конвенцію ООН 1979 року прочитають далеко не всі з противників подібних законодавчих нововведень. Тож депутати мусять гарно подумати, перш ніж приймати такий закон. Власне, так само, як і ті, хто відстоює особливий статус російської. Крок праворуч, крок ліворуч в цій ситуації прирівнюється до втрати чималої кількості голосів на парламентських виборах. І хоча україністи прагнуть змінити ситуацію в регіонах та засобах масової інформації негайно, гадаємо, слушний час для різких змін в мовному законодавстві настане лише після виборів. З одного боку, в найближчі 3-4 роки потому навряд чи хтось відбере владу у влади. З іншого боку, вибори — той переломний момент в історії суспільства, одразу після якого воно в принципі морально готове до різних несподіванок.

2. Якою мовою вчитися?

Можливо, завдання парламентарям полегшить той факт, що законотворці-прихильники наполегливої українізації не забувають і про мови національних меншин. Вони залишають їм культуру, освіту та приватне життя. В інших сферах, наприклад судочинстві чи слідстві, тим, хто цього потребує, пропонується надавати перекладача. Проте чи втішить цей перекладач тих, хто боїться втратити громадянські права через незнання української мови? В кого не приймуть до розгляду заяву, написану російською мовою? Може, все ж таки варто дозволити держслужбовцям "служити" й іншомовним громадянам, але при цьому не зобов’язуючи самих чиновників переходити на недержавну мову?

Щодо сфери освіти та культури, то вона настільки широка й важлива для майбутнього держави, що, як здається, вимагає уважнішого ставлення, ніж кілька фраз у законопроектах Мовчана-Ситника та І.Р.Юхновського-Л.К.Каденюка-С.А.Давимука-Л.С.Танюк та ін. Візьмемо дошкільну освіту. Український мовознавець О.О.Потебня писав про те, наскільки важливо, щоб у ранньому дитинстві малюк навчався і виховувався однією — рідною — мовою. Звичайно, сцена, коли мама розмовляє зі своїм чотирирічним малюком російською мовою, а він відповідає їй українською, розчулить будь-кого, хто вболіває за українізацію. Між тим, це — духовний розкол у сім’ї і свідомості дитини. З одного боку — батьки та їхня мова. З іншого — дитячий садок, цей перший великий світ, в який приходить дитина, шукаючи там визнання й любові. Але визнання важко отримати в ситуації, коли ти і світ говорите різними мовами. Ніколи не забуду, як лютувала моя вихователька в російськомовному дитячому садку, куди мене віддали з україномовної сім’ї, коли я ніяк не могла зрозуміти, що вона хоче від мене, наполегливо вимагаючи під час тихої години: "Положи пащук руки". Лише десятки років потому, згадуючи той випадок, я зметикувала, що вона казала: "Положи под щеку руки". Краще, щоб дитсадків повинно бути багато і різних — мовами всіх нацменшин. Очевидно, такої ж думки дотримується і І.Юхновський, який пропонує відкривати в усіх дитсадках групи з різними мовами виховання (з обов’язковим вивченням у цих групах української мови), якщо для цього вистачає бажаючих.

А от по відношенню до шкіл і вузів депутати категоричніші. Недержавна мова навчання — лише для іноземців. Таку позицію легко зрозуміти. Вже у 1-3 класах діти починають опановувати математичну, природничу та ін. термінологію. Якщо вони не робитимуть це державною мовою, то вступаючи до вузу, змушені будуть різко перестрибнути з "касательной" на "дотичну". Років двадцять тому багато хто успішно для себе і для математики стрибав у зворотному напрямку — з "дотичної" на "касательную". Та успішно — не значить легко. Крім того, цей успіх супроводжувався активним поширенням суржику.

А можливість здобувати недержавною мовою також і вищу освіту означає домінування російської в усіх професійних сферах ще протягом багатьох років. І яким чином знаходитимуть спільну мову колеги, наприклад, хірурги, ставши разом до операційного столу, якщо один із них закінчить україномовний вуз, а інший — російськомовний? Не заздрю тому пацієнту, який опиниться на столі в цих хірургів. Можливо, йому пригадається легенда про Вавилонську вежу, яка не була добудована і врешті зруйнувалася зовсім. А все тому, що будівельники почали розмовляти різними мовами і перестали розуміти одне одного. Ця легенда пережила тисячі років. Було би добре, якби її вклали в те мовне меню, яке роздаватимуть депутатам у сесійній залі перед голосуванням.

Дзеркало тижня, №23 (551), 18-24 червня 2005 р.




это важно!

Ви — фахівець-філолог
і вас турбує мовна ситуація в Україні?
Візьміть участь
у нашому експертному опитуванні!


Анкету можно скачать здесь