Самі по собі зорові образи, створені завдяки точному й лаконічному колоритові, нині далеко не рідкість, їх, зокрема, дуже активно використовує сучасна реклама. Наприклад, кольорове поєднання, що його Ніко Піросмані віднайшов у "Косулі", нині можна побачити на біл-бордах з рекламою цигарок "Мальборо".
докладніше тут
СДЕРЖАННАЯ ЖИВОПИСЬ
Картины львовянина Игоря Романко довольно лаконичны: формы геометричны, цвета сдержанны, изображенных объектов - минимум. Однако, простота в работах Романко - кажущаяся, за лаконизмом скрывается множество смыслов. Тут и наивное искусство, с его желанием вернуться к невинности, тут и конструктивизм. докладніше тут
МЕТАГЕОГРАФИЯ КРАЇНИ У
В своей выставке "Метагеография" Юрий Соломко соединил географию с историей, добавив к ним еще историю культуры и украиноведение. Его картины нарисованы простым карандашом на географических картах, а основная тема рефлексии - образ Украины, каким он сложился в наших головах и головах наших соседей. докладніше тут
АНДРЕЙ БЛУДОВ. "ТРИАЛОГИ"
В картинах Андрея Блудова обрывки старых семейных альбомов и ботанических атласов ведут диалог с живописными триадами "охры - красного - чёрного, белого- зелёного - жёлтого, фиолетового - умбры - синего", и на пересечении цвета и того человеческого воспоминания, что живет в фотографии, рождаются страницы дневника "ненашей жизни".
докладніше тут
SADISTIC TV
Микита Кадан у виставці Silent TV констатує негативну сторону відносин жертви/ґвалтівника, TV та глядача, їх руйнівну суть, - цьому важко заперечити. Проте нерідко жертва починає любити свого ґвалтівника, але й то правда, анатомія цього конфлікту є темою іншого проекту.
докладніше тут
У перший травневий день Львівський палац мистецтв презентував виставку кераміки - звіт відповідної секції львівської Спілки художників.
Кераміка - традиційна для народної культури форма, що побутувала на українських теренах ще з часів Трипілля. Звертання до цього матеріалу сьогодні - це робота із теплою стихією землі, із зануреними в народну свідомість архетипами. Це межова творчість, що актуалізує потужні етнографічні мотиви - ті, які не мають нічого спільного із шароварщиною. Саме такі багатошарові філігранні реконструкції розірваної свідомості сучасної людини, замішані на прадавній архаїчній символіці, можна побачити в роботах Т.Берези "Всесвіт", І.Берези "Пласти", Л.Рось "Політ у надвечір'ї" та інших.
Однак до секції кераміки входить досить багато митців, абсолютно різних
і за рівнем майстерності, і за напрямками своєї роботи. Саме ця обставина, зрештою,
зумовила і неоднорідність експозиції, і відсутність цілісної концепції.
Результат - сусідство надзвичайно сильних речей з відвертим кітчем. Причому це можуть бути навіть творіння одного автора, як-от роботи В.Бабія "3 - я" і "Вічність". Перша - стильний, концептуально вибудуваний триптих; друга - пафосна скульптура, яку так і хочеться назвати "яйце з крильцями", бо вона і є: на постаменті чорне яйце з білими крилами. Цілком можливо, що ця інтерпретація досить банальної теми не виглядала б так недолуго, якби її вписали в інший, більш доречний, контекст. Та сама проблема - відсутність адекватного контексту - позначилася і на сюрреалістичному "Сновидінні" Ю.Мусатова, "прикольних" "Воронах" І.Франка, естетській "Розмові" І.Ковалевича та інших. Кожна з них окремо - чудова, а от поставлені поряд вони виглядають дещо дивно.
Головний меседж виставки: кераміка як мистецтво в Україні і, зокрема, у Львові існує, причому вона - різна. На жаль, на повноцінну концепцію він не тягне, а без концепції сучасне мистецтво - або не сучасне, або не мистецтво. Очевидно, у подібній ситуації слід радіти самому факту існування, що, в принципі, не так уже й важко - адже виставка справляє цілком приємне враження.
