анонсы статей

ЭТИКЕТКИ В СТИЛЕ "МОДЕРН"

Рисунки и акварели Альфонса Мухи, переведенные в технику литографии, расходились тысячами экземпляров. Это была роскошь, своей дешевизной доступная всем сословиям общества.
полный текст здесь

ВІД СВІТУ РЕЧЕЙ ДО БРЕНДОВИРОБНИЦТВА

Навесні 1997 року у Сергія Коляди з'явилася графічна робота "Катерина в Нью-Йорку", де головний образ з відомої картини Тараса Шевченка "Катерина" було перенесено на нью-йоркську вулицю кінця двадцятого століття.
полный текст здесь

РИСУНКИ НА УЛИЦЕ

У искусства граффити есть прошлое - наскальные рисунки и надписи на древнегреческих амфорах. И есть настоящее - память в виде граффити, оставленная на Луне американскими астронавтами. Значит, и будущее, несомненно, будет.

полный текст здесь

ИСТОРИЯ В КАРТИНКАХ

Стержень, выпущенного в свет альбома «Від червоного — до жовто-блакитного+ помаранчеве», — соцреализм ХХ века. Это своего рода апология и анатомия соцреализма.
полный текст здесь

ПРАХ ЗЕМНИЙ

Винайдені людиною на світанку власної історії вироби з глиняного тіста є супутніми своїм творцям повсюди і у будь-який час. Кераміка, фактично, є першим в історії виробом зі штучно виготовленого матеріалу.
полный текст здесь

ДЕНЬ ШЕСТОЙ

Новая выставка «День шестой» украинского художника-философа Матвея Вайсберга открывалась в киевской галерее «Триптих» при свечах. И хотя перебои с электричеством в планы организаторов не входили, теплый живой огонь свечи органично дополнил экспозицию.
полный текст здесь

КОГДА ЗАКАЗЧИК — ИСКУССТВО

Культура — самый придирчивый работодатель. Не назовешь же выставку Леонардо да Винчи: «Клёвая улыбка Моны Лизы». Поэтому опыт немецкой дизайнерской студии Mendell&Oberer, принимающей уже в течение многих лет заказы у культурных проектов, чрезвычайно интересен.
полный текст здесь

архив арт-обзоров


можна подивитися тут



Філософія Р.Е.П.у

Зінаїда ПЕТРИЧЕНКО, Київ.
Червень 27, 2005 р., понеділок.

У Центрі Сучасного Мистецтва була представлена виставка молодих митців групи Р.Е.П. (Революційний Експериментальний Простір) "Український Ермітаж". Це їх другий проект у рамках ЦСМ.


Ксенія Гнилицька.
Експозиція представляє собою невеличкий музей, "Український Ермітаж", це п’ятнадцять робіт п’ятнадцятьох художників. Вони самі і виступали кураторами цього проекту. Глядачам пропонується переглянути фото- і відеодокументація процесу створення картин.

Слово "ермітаж" перекладається як "сховище відлюдника", тобто, за словами Микити Кадана, "це консервна банка для мистецтва, і художники творять власне у цій конскервній банці". Звичайно, в подтексті назви виставки й нещодавні адміністративні ідеї щодо створення "Українського Ермітажу".


Артур Белозьоров.
Кожна робота — це картина, що сфотографована у певній ситуації. На одному з творів ми бачимо намальований старовинний будинок, який сфотографували на тлі офісного будинку, що ніби постав на тому місці. Споглядаючи цю роботу, відчуваємо ностальгію за втраченою атмосферою старого міста. Автором є Ксенія Гнилицька.

На роботі Артура Белозьорова зображені намальовані стрункі жіночі ноги на фоні реальної автотраси. Виникають асоціації із проституцією; художник проститує свої твори...


Микита Кадан.
Картина Жанни Кадирової з зображеними чіпсами, напоями, цигарками сфотографована на території стадіону, території масових видовищ. З одного боку, ця ситуація показує все, що лишається після глядачів, з іншого — розповыдає про роль мистецтва у житті людей.

Ось тільки навіщо Микита Кадан Шевченка образив (хоча то може й не Шевченко, а лишень дядько з вусами), зіставивши портрет поетичного класика зі свіжою кнурової головою на м’ясному ринку? А може, й не образив, а просто втілив трагічну самотність митця?


Саша Макарська.
А копія брейгелівського "Сільського танцю" доволі незлецько виглядає на Подолі (автор Саша Макарська) — із симетрично розташованими на кшталт голубів людьми на лавці.. Але то зовсім не є сарказмом чи знущанням над новими бюргерами! Люди мають же десь відпочивати, принаймні хоч трохи, хоч іноді.

В епоху революційних буревіїв Р.Е..П.івці демонстрували плакати та власні експромти на вулиці, агітували. Агітувати — означає сказати, до того ж переконливо й натхненно. Нині вони потрохи пристосовують картини до реальності, розмірковуючи та блазнюючи...


Анатолій Бєлов.
Митці представляють інтерактивне мистецтво, що активно реагує на зовні подразники, на зміни культурного клімату. Основною проблемою є відсутність критики, достойної і справжньої критики. Митці багато експериментують, втілюють свої ідеї, але не чують оцінки своїм діям. "Хотілося б почути аналіз..." — зазначила Олеся Хоменко. З критикою у нас складно, принаймні відгуки преси, які читала я, дуже прихильні. Взагалі творчость рєпівців вже презентують в рамках арт-канону: «дезавуація симулятивних соціальних та культурних моделей через створення спонтанних экстремальних метафор».

Перегляд робіт починається та закінчується табличкою, власністю Національного музею історії України, табличка, що була експропрійована (чи поцуплена) групою Р.Е.П. На табличці власне адміністрація звертається з проханням поважати історію України і не використовувати територію музею як майданчик для вигулу собак чи місце для розпиття спиртних напоїв.

Здається пафос виставки є саме такий: тверезість як норма життя! Це того варте!

Щиро дякуємо Центру Сучасного Мистецтва за надані світлини.