ЧЕТЫРЕ СТИХИИ, ЧЕТЫРЕ ОСНОВЫ.
ВОДА 2


Распространенным в славянской духовной культуре является представление о том, что «тот свет» находится по ту сторону моря или любого водного пространства, в том числе «огненной реки».

полный текст здесь

ЧЕЛОВЕК ЧЕЛОВЕКУ? НУЖЕН

Вспомните, что делает Надя из «Иронии судьбы», обнаружив пьяного Мягкова в своей кровати в предновогодний вечер? Льет на него воду из чайника и кричит: «Вы кто?» Она его даже не боится! Как вы думаете, что сделает она сегодня?

полный текст здесь

ЧЕТЫРЕ СТИХИИ, ЧЕТЫРЕ ОСНОВЫ.
ВОДА


Вода традиционно означает вселенское стечение потенциальных возможностей, предшествующее всем формам и всему творению. Согласно древнейшим мифологическим представлениям, изначально не было ни неба, ни земли, а только «синее-синее море».

полный текст здесь

МЕСТО ВСТРЕЧИ ИЗМЕНИТЬ НЕЛЬЗЯ

Международная Ассамблея Фантастики «Портал» традиционно проходит в рамках Фантастической недели, которая также включает Фестиваль компьютерных игр «Игроград» и ярмарку «Мой компьютер». Благодаря такому сочетанию стало возможно увидеть и обозначить многочисленные связи между литературой, играми и компьютерными технологиями.

полный текст здесь

"ДЛЯ ВАС ПО БЛАТУ..."

Етимологічно корінь "кол-", виокремлений зі слова "наколка", пов’язаний зі значеннями "вбивати, приносити в жертву", з війною та ковальською справою. Це повертає нас до думки про жертовний ритуал, а також пояснює особливу роль у злочинних текстах фігури так званого "кольщика" (людина, яка створює татуювання).

полный текст здесь

«КУЛЬТУРНЫЙ ОСКАР» ХАРЬКОВА

В Харькове состоялась торжественная церемония награждения лауреатов премии «Народное признание». Ими стали деятели искусств, чьи творческие достижения по итогам конкурса на соискание премии получили наибольшее признание харьковчан.

полный текст здесь

ДЕЯКІ ЯПОНСЬКІ СЛОВА

"Кі" — це щось подібне до невидимих для ока щупальців чи радіохвиль, які виходять з області "серця". Отже, не доторкнувшись до таких "щупальців" чи не настроївшись на відповідні "радіохвилі", неможливо зазирнути у "серце" свого співбесідника".

полный текст здесь

О ВКУСНОЙ И ЗДОРОВОЙ КНИГЕ

Книга и еда идут рука об руку на протяжении всей истории человечества. В наше время стало привычным представлять книгу в качестве источника знаний, но, по замечанию культуролога С.С.Аверинцева, «книга — это книга», это нечто вполне вещное и даже съедобное!

полный текст здесь

ЯПОНСЬКИЙ ФЕНОМЕН

Суть японського феномену полягає у тому, що існує певна "шкала-ковзанка" в оцінці себе та оточуючих. Це проявляється в тому, що особистість не є і не може бути постійною і сталою одиницею.

полный текст здесь

Культурный тренажер. Интернет-журнал о культуре / Надо обсудить / Оксана ПЕТРИЧЕНКО. Пещерное искусство ХХI века ПЕЩЕРНОЕ ИСКУССТВО ХХI ВЕКА

Современная реклама интерпретирует мир через образы или представления, источниками которых часто выступают мифологические смыслы и ритуальные действия.

полный текст здесь

архив статей


можно посмотреть здесь



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
ДеКІлька слів про душу

Ірина ПЕТРИЧЕНКО, Київ.
Травень 16, 2005 р., понеділок.

Японське слово "кі": пошук споріднених понять у давніх культурах індо-європейського регіону.

Останнім часом у нас яскраво помітна тенденція, говорячи про Схід, неодмінно зазначати його несхожість із так званою індо-європейською цивілізацією. Стосується це як Близького Сходу, так і Сходу Далекого. Щодо останнього, то пальма першості в цій боротьбі за екзотику безумовно належить Китаю. Але завдяки чи то вражаючим економічним досягненням післявоєнних десятиліть, чи то через бажання "поставити на нового лідера", тема Японії та її виняткових особливостей майже у всіх галузях матеріальної й духовної культури все частіше прокладає свій шлях на шпальта періодичних видань, у програми симпозіумів чи конференцій різного рівня, стає матеріалом наукових робіт.


"Психея". Джон Уотерхауз.
Хто спробував вивчати японську мову, той майже з перших тижнів зіткнувся із значною кількістю виразів, що містять слово "кі", адже не звернути увагу на них просто не можливо через їхню чисельність. До речі, сам вислів "звернути увагу" звучить японською як "кі га цуку", тобто "причепити, приклеїти кі". То що ж оце японське "кі" собою являє?

Коротко кажучи, "кі" — це слово на позначення, з одного боку, того, що обертається в людському тілі й формує, створює його (так зване "внутрішнє кі", тобто "мікрокосм" у звичній нам термінології), та, з іншого боку, на позначення того, що надає форму і сповнює Всесвіт (так зване "зовнішнє кі", тобто "макрокосм"). Але і "зовнішнє кі", і "кі внутрішнє" не становлять окремих субстанцій — все в природі вдихає та видихає "кі", впливаючи таким чином одне на одного.

У власне лінгвістичному аспекті "кі-мікрокосм" найчастіше виступає як окремий лексичний елемент японської мови і позначає "витоки усіх почуттів, знань та смислів". "Кі-макрокосм" здебільшого є словотворчим компонентом (наприклад, "куукі" — "порожнє кі", тобто "повітря"; "тенкі" — "небесне кі", тобто "погода" і таке інше).

Як і більшість понять духовної культури, "кі" свого часу потрапило до японської мови із китайської. Але, на відміну від термінів "інь-ян" або "дао", слово "кі" (китайською "ци") не було народжене філософською думкою Китаю. Дослідники виявили, що з’явилось "ци" на китайських теренах приблизно 2700 років тому, коли виник шлях з Індії через Гімалаї і до Чан’аню, тодішньої столиці китайської держави. Разом з товарами до Китаю в ту епоху прийшов буддизм, а також індійська медицина та йога з їхнім поняттям "прана". Спочатку слово "прана" китайці переклали як "вітер", а згодом для більш точного перекладу був створений ієрогліф та слово "ци".

Таким чином, маємо вже перше споріднене із словом "кі" ("ци") поняття з наших індо-європейських культур — давньоіндійський термін "прана".

ПРАНА (санскр. — ‘дихання, життєві сили’) — згідно із ведами головний серед потоків життєвого повітря в організмі (1). Одна з книг хіндуїзму (2).

Тобто, схильність розглядати повітря як джерело всіх речей і основу людського тіла здавна бачимо і в індійській, і в китайській культурній традиціях. Окрім поняття "прана", в індійській філософії з давніх часів існував також термін "атман".

АТМАН (санскр.) — у ведійській літературі застосовується як займенник ("я", "себе"), у значенні "тіло" (перш за все в Упанішадах) як означення суб’єктивної психологічної основи індивідуального буття, "душі" в особистому та універсальному розуміннях. Як суб’єктивна, індивідуальна основа Атман протиставляється об’єктивній первісній реальності — Брахману, але, зрештою, сбігається з ним (3).

Тобто, слово "атман" означає психічну основу особистості, спільну для всіх людей, а тому пов’язану з "брахманом", першоосновою Всесвіту. Етимологічно "атман" означає "процес дихання", і дослідники вважають сучасні німецькі слова "Atem" (=дихання), "atmen" (=дихати) йому однокореневими (4).

Оскільки для європейської цивілізації невід’ємною частиною є греко-римська спадщина, спробуємо знайти споріднені з "кі" поняття і у давньогрецькій та римській культурах.

Щодо першої, то спорідненими з "кі" авторові видаються терміни "психе" та "пневма".

Богиню ПСИХЕЮ (гр. рsyche — ‘душа’) спочатку вважали подібною вітру, а потім почали асоціювати з чарівною дівчиною з крилами метелика, втіленням людської душі (5). У 6 столітті до нашої ери філософ Анаксіменос Мілеський писав: "Наша Душа (Психея) є повітрям, і як вона управляє нами, так і всесвіт підтримується та оточується диханням, повітрям" (6). Тобто, Анаксіменос вважав повітря, дихання (="психе") витоками всього живого, а китайці та японці, у свою чергу, визнавали "кі" (=дихання (7)) формувачем всесвіту та людського тіла.

У сучасній українській мові існує багато однокореневих із "психе" слів на позначення сфери почуттів людини (наприклад, психіка, психологія, психоаналіз і т. п.), але є й такі, що наближаються до значення "повітря" (наприклад, психрометр — прилад для вимірювання вологості повітря і т. д.).

Ще одним поняттям культури Давньої Греції, яке можна вважати спорідненим з "кі", є "пневма".

ПНЕВМА (гр. — ‘дух’) — у неоплатонізмі, вчення про Пневму як посередника між матеріальним і нематеріальним. У християнстві, Пневматологія — учення про Святого Духа і взагалі про духовне начало (8).

Але, на відміну від "психе", "пневма" не набула в процесі розвитку грецьких міфів антропоморфних рис, і тому можна вважати сферу вживання цього терміна більш близькою до архисеми "дух, дихання". Можна прослідкувати це і за допомогою однокореневих слів, які сучасна українська мова успадкувала від давньогрецької: "пневматичний" (=такий, що діє за допомогою тиску повітря), "пневмонія" (=запалення легенів), "пневматофори" (=наземні корені, які проводять повітря до кореневої системи) і т. п.

Культура Давнього Риму також має два слова, семантичні поля яких, на думку автора, наближаються до "кі". Це, зокрема, поняття "аніма", значення якого з плином часу трансформувалось від "видихання" до "душа", та "анімус", однокореневе до "аніми" слово на позначення "раціонального духовного початку, духу".

АНІМА (лат. аnima — ‘дихання’) — у давній філософії, витоки життя та думок; душа; психіка. У вченні Юнга, жіночий початок, що подавляється чоловіками в собі (9).

АНІМУС (лат.) — у вченні Юнга, чоловічий початок, що подавляється жінками в собі (10).

Тобто, у Давньому Римі вважали "аніму" першопричиною всього живого: вона життя породжує, але в той же час сама і є уособленням цього життя. Видається, що таке уявлення про "аніму" як виток усього живого і може слугувати підставою для споріднення цього поняття із "кі".

Однокореневі до терміну "аніма" слова можна знайти і в сучасній українській мові: "анімація" (=мистецтво зображувати пейзаж або живу істоту в процесі руху), "аніматизм" (=віра в існування душі в кожній речі, уособлення явищ природи), "анімаліст" (=митець, що зображує живих істот, тварин) і таке інше.

У свою чергу, "анімусом" римляни вважали мудрість, знання, здатність до логічних вчинків, раціональне ядро людини. Для підтвердження цього можна навести латинський вираз "animus injuriandi" (=готовність скоїти правопорушення), який і досі використовується в юриспруденції у значенні "злочинний намір" (11).

Протиставлення "аніма" — "анімус" використовував у своїх монографіях і відомий психолог Карл Юнг, але для позначення "жіночого в чоловіках" (="аніма") та "чоловічого в жінках" (="анімус"), тобто тієї частини підсвідомого, яку кожна стать намагається задавити в собі для повної тотожності з ідеалом чоловіка або жінки.

Пара, подібна до наведеної вище, існувала і в культурі Київської Русі — "душа" та "дух". Так само, як і "аніма" — "анімус", "дух" та "душа" є однокореневими словами (відповідно до закону йотової палаталізації [х]+[j]=[ш’] (12)), і їхні відповідники збереглися в багатьох сучасних слов’янських мовах. До того ж, у свою чергу, ця пара "дух" — "душа" є однокореневою й етимологічно спорідненою із рядом "дихання", "дихати" (чергування голосних [у] — [и] — [о] (13)).

ДУША — внутрішній світ людини, її характер, настрій, почуття (14). В уявленні прадавніх людей, така ж матеріальна субстанція, як кров, дихання і т. п. У релігії, безтілесна, безсмертна нематеріальна сила, яка незалежно від тіла існує у потойбічному світі. В ідеалістичній філософії, особлива нематеріальна субстанція або певний елемент свідомості (15).

ДУХ — ідеальний (на відміну від матеріального) початок чогось; свідомість; мислення (16). Згідно із міфологічними та релігійними уявленнями, безтілесна істота (добра або зла), яка бере участь у житті природи і людей. Загальний напрямок; характерні властивості; сутність чогось; дихання; запах, аромат (17).

Тобто, слов’янський термін "душа" семантично дуже подібен до римської "аніми" — те, що надихає життя, і в той же час саме життя. У свою чергу, і "дух", і "анімус" мають архисему "свідомість". Але видається цікавим той факт, що у випадку Київської Русі від слова "дух" етимологічно пішло однокореневе йому "душа", а в латинській мові — від "аніми" було утворено "анімус".

Про однокореневі до пари "дух" — "душа" слова "дихання", "дихати" і т.п. почасти вже йшлося вище, та хотілося б сказати більш детально і про інші випадки однокореневих слів. Так, наприклад, споріднений корінь можна бачити ще в українському просторічному виразі "здохнути" (=вмерти, випустити дух), російських словах "воздух" (=повітря), "отдохнуть" (=відпочити), латвійському "dvesele" (=душа), літовських "dausos" (=повітря), "dvase" (=дух, душа), "dvesiu dvesti" (=дихнути), грецькому "deos" (=бог) та готському "dius" (=тварина, нелюд) (18).

Таким чином, маємо цілий ряд споріднених за значенням із японським поняттям "кі" слів, що були взяті з давніх культур індо-європейського регіону і означали колись або були однокореневими відповідниками слів "дихання, процес дихання". Докладніше це — давньоіндійські поняття "прана" та "атман", давньогрецькі "психе" й "пневма", давньоримські "аніма" і "анімус" та давньоруські "душа" й "дух".

Таким чином, можна побачити, що така невід’ємна частина японської мови, якою є поняття "кі", має багато споріднених термінів у давніх культурах різних країн. А це, в свою чергу, може свідчити про певну універсальність людської свідомості, яка ставить під сумнів наявність яскравих культурних екзотизмів і в давні часи, і в нашу епоху.

Примечания

1. Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колодного і Б. Лобовика. — К.: Четверта хвиля, 1996. — С. 256.
2. Ніхонго дайджітен / Уметаку Тадао хока хен. — Токіо: Коданшя, 1989. — С. 1913.
3. Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колодного і Б. Лобовика. — К.: Четверта хвиля, 1996. — С. 26.
4. Кімура Бін. Хіто то хіто то но айда: Сейшінбьотекі ніхонрон. — Токіо: Хіробундо, 1972. — С. 171.
5. Словник античної міфології / За ред. А. О. Білецького. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 171.
6. Кімура Бін. Хіто то хіто то но айда: Сейшінбьотекі ніхонрон. — Токіо: Хіробундо, 1972. — С. 171.
7. Ніхонго дайджітен / Уметаку Тадао хока хен. — Токіо: Коданшя, 1989. — С. 482.
8. Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колодного і Б. Лобовика. — К.: Четверта хвиля, 1996. — С. 242.
9. Ніхонго дайджітен / Уметаку Тадао хока хен. — Токіо: Коданшя, 1989. — С. 55.
10. Там же. — С. 55.
11. Бабичев Н. Т., Боровский Я. М. Словарь латинских крылатых слов: 2500 ед. — М.: Рус. язык, 1982. — С. 68.
12. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс, 1986. — Т. 1. — С.556.
13. Там же. — С.556.
14. Словарь русского языка / Под ред. А. П. Евгеньевой. — М.: Русский язык, 1981. — С. 456.
15. Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова. — М.: Политиздат, 1987. — С. 137.
16. Там же. — С. 136.
17. Словарь русского языка / Под ред. А. П. Евгеньевой. — М.: Русский язык, 1981. — С. 455.
18. Приклади з літовської, грецької та готської мов цитуються за виданням: Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс, 1986. — Т. 1. — С.556. Інші однокореневі слова були дібрані автором.



это важно!

Ви — фахівець-філолог
і вас турбує мовна ситуація в Україні?
Візьміть участь
у нашому експертному опитуванні!


Анкету можно скачать здесь