мы рекомендуем

О татуировках Соловецких заключенных можно почитать в дайджест-журнале "СоловкиЭнциклопедия"  http://www.solovki.ca


МИФИЧЕСКОЕ "КРЕСЛО"

Миф является целостной конструкцией, и в этом его принципиальная «выгодность», ведь значительное число нужных автору телепередачи параметров и качеств всплывают в сознании зрителя автоматически.

полный текст здесь

КОМПЬЮТЕРНЫЕ ИГРЫ.
ЛИКБЕЗ ДЛЯ РОДИТЕЛЕЙ


Компьютерные игры развивают. Благодаря «Цивилизации» и «Эпохе Империй» можно выучить историю и географию, с «Симсити» подогнать математику, в процессе игры в «Волчье логово» развить отменную реакцию, и даже элементарный «Сапер» помогает тренировать логику!

полный текст здесь

ЧЕТЫРЕ СТИХИИ, ЧЕТЫРЕ ОСНОВЫ.
ВОДА 2


Распространенным в славянской духовной культуре является представление о том, что «тот свет» находится по ту сторону моря или любого водного пространства, в том числе «огненной реки».

полный текст здесь

ЧЕЛОВЕК ЧЕЛОВЕКУ? НУЖЕН

Вспомните, что делает Надя из «Иронии судьбы», обнаружив пьяного Мягкова в своей кровати в предновогодний вечер? Льет на него воду из чайника и кричит: «Вы кто?» Она его даже не боится! Как вы думаете, что сделает она сегодня?

полный текст здесь

ЧЕТЫРЕ СТИХИИ, ЧЕТЫРЕ ОСНОВЫ.
ВОДА


Вода традиционно означает вселенское стечение потенциальных возможностей, предшествующее всем формам и всему творению. Согласно древнейшим мифологическим представлениям, изначально не было ни неба, ни земли, а только «синее-синее море».

полный текст здесь

МЕСТО ВСТРЕЧИ ИЗМЕНИТЬ НЕЛЬЗЯ

Международная Ассамблея Фантастики «Портал» традиционно проходит в рамках Фантастической недели, которая также включает Фестиваль компьютерных игр «Игроград» и ярмарку «Мой компьютер». Благодаря такому сочетанию стало возможно увидеть и обозначить многочисленные связи между литературой, играми и компьютерными технологиями.

полный текст здесь

ДЕКІЛЬКА СЛІВ ПРО ДУШУ
Споріднені поняття в давніх культурах.

Останнім часом у нас яскраво помітна тенденція, говорячи про Схід, неодмінно зазначати його несхожість із так званою індо-європейською цивілізацією. Стосується це як Близького Сходу, так і Сходу Далекого. Але чи так це насправді?

полный текст здесь

«КУЛЬТУРНЫЙ ОСКАР» ХАРЬКОВА

В Харькове состоялась торжественная церемония награждения лауреатов премии «Народное признание». Ими стали деятели искусств, чьи творческие достижения по итогам конкурса на соискание премии получили наибольшее признание харьковчан.

полный текст здесь

ДЕЯКІ ЯПОНСЬКІ СЛОВА

"Кі" — це щось подібне до невидимих для ока щупальців чи радіохвиль, які виходять з області "серця". Отже, не доторкнувшись до таких "щупальців" чи не настроївшись на відповідні "радіохвилі", неможливо зазирнути у "серце" свого співбесідника".

полный текст здесь

О ВКУСНОЙ И ЗДОРОВОЙ КНИГЕ

Книга и еда идут рука об руку на протяжении всей истории человечества. В наше время стало привычным представлять книгу в качестве источника знаний, но, по замечанию культуролога С.С.Аверинцева, «книга — это книга», это нечто вполне вещное и даже съедобное!

полный текст здесь

ЯПОНСЬКИЙ ФЕНОМЕН

Суть японського феномену полягає у тому, що існує певна "шкала-ковзанка" в оцінці себе та оточуючих. Це проявляється в тому, що особистість не є і не може бути постійною і сталою одиницею.

полный текст здесь

Культурный тренажер. Интернет-журнал о культуре / Надо обсудить / Оксана ПЕТРИЧЕНКО. Пещерное искусство ХХI века ПЕЩЕРНОЕ ИСКУССТВО ХХI ВЕКА

Современная реклама интерпретирует мир через образы или представления, источниками которых часто выступают мифологические смыслы и ритуальные действия.

полный текст здесь

архив статей


можно посмотреть здесь



Повна карта розділів:
Арт: 1 2
Книжки: 1 2 3 4 5 6 7
Кіно та театр: 1 2 3 4 5
Музика: 1
Цікаве: 1
"Для Вас по блату..."

Оксана ПЕТРИЧЕНКО , Київ.
Май 16, 2005 г., понедельник.

Сучасна наука, у тому числі й філологічна, поєднує у собі, з одного боку, тяжіння до вузькоспеціального напряму досліджень, а з іншого — розширення міждисциплінарних парадигм, коли найцікавіші результати отримують на перетині суміжних або й неспоріднених галузей. Так у поле зору лінгвістики ХХІ століття потрапляє багато нових об’єктів, а особливо тексти так званої масової культури.


 http://www.solovki.ca
Аналізуючи вплив масової культури на реципієнта, сучасні дослідники (див., напр., (Рекламный текст... 2000, 97)) зазвичай виокремлюють використання різного роду імплікатур, тобто неявної, прихованої інформації (на противагу явним, експліцитним відомостям). Привабливість імпліцитного безпосередньо пов’язана й зумовлена, по-перше, тим, що воно діє попри аналітичні процедури мозку, а отже не підлягає оцінці, сприймаючись адресатом як даність. По-друге, людина сама зчитує інформацію з тексту, а не отримує її у готовому вигляді, тому не шукає підтверджень чи доказів. До того ж, імплікатури ритуально-міфологічного походження, досить поширені на сьогодні, є цілісними конструкціями, варіантами розгортання тієї чи іншої архетипної ситуації, а отже, певні пропущені ланки сценарію автоматично "дописуються" слухачем / читачем / глядачем.

Принциповим є, на наш погляд, також залучення імплікатур з рисами релігійної, а радше "квазі-релігійної інтенціональності" (термін В. А. Марінчака (Маринчак 1999, 96)). Залишаючи осторонь, з одного боку, соціологічне за походженням питання про релігійний субстрат суспільного устрою, а з іншого — випадки безпосереднього залучення теологічних мотивів, скажімо, у рекламних повідомленнях, кінофільмах чи телетекстах (ці питання визнаємо безперечно важливими, проте їхній розгляд потребує окремої наукової розвідки), зазначимо, що інтенціональність загально визначається як "первинна семантична скерованість свідомості, що формує її ставлення до світу" (Совр. зап. философия 1998, 169). Квазі-релігійний її характер (на відміну від суто релігійного) вважаємо зумовленим тим, що рис абсолютизації набуває так чи інакше сприйнята цінність, нехай і не зовсім вищого ґатунку.

Проілюструємо реалізацію окреслених теоретичних положень на прикладі не надто цитованих лінгвістикою, але доволі масових за побутуванням текстів сфери так званої "блатної лірики". Сучасні дослідники, аналізуючи їх, відзначають загальну "криміналізацію" духу і мовлення, коли стверджується "перехід елементів кримінально-тюремного субкоду в процес спілкування різних верств населення" (Миколенко 2003, 31), або вивчають ореол віршового розміру текстів злочинців, доводячи, зокрема, що "широковідома "Мурка" пов’язана із деякими творами романтиків Жуковського та Баратинського" (Рибальська, Чунис 1998, 143), чи семантику, яка "століттями зберігає смисли, відкриті колись, але з часом забуті" (Рыбальская 2000, 401).

Важливим, на нашу думку, видається також співвіднесення текстів злочинного світу з найдавнішими ритуальними схемами, що ніби "проростають" у сучасну культуру (пор.: "передбачається, що носії традиції незалежно від причетності до міської культури вбачають себе у міфологізованому просторі, орієнтованому на... міфо-ритуальний сценарій" (Цивьян 1985, 154)). Оминаючи дискусійне питання про походження та зіставлення ритуалу, міфу та мови, зазначимо, що у найзагальнішому визначенні ритуал — це кістяк життя людини, що супроводжує її від народження до смерті, особливо у певні специфічні моменти буття (народження дитини, весілля, ювілеї тощо); цілком логічно, що перебуваннями за ґратами також належить до специфічних станів людського життя. У ритуалі немає і не передбачається глядачів чи слухачів — лише самі учасники дійства; можна подивитися ритуал, описати його ключові символи, але знати ритуал — це означає увійти в його ритм і стан, стати частиною його світу (пор. у цьому зв’язку аналогічні характеристики текстів злочинного світу — призначені для своїх, посвячених, задля цього ж використовується і власна таємна мова, а також результати етимологічних розвідок з висновком про те, що арготизм блат (з огляду на його походження від слів "долоня", "розкрита долоня", "листок") від самого початку мав у своїй семантиці компонент приналежності до обраного суспільства (Рожченко 2004, 207)).


 http://www.solovki.ca
Однією з основних складових ритуального дійства є неодмінний обряд жертвопринесення, детально описаний у науковій бібліографії, зокрема на слов’янському матеріалі, починаючи із захищеної у Харкові 1846-го року докторської дисертації І. І. Срезневського (дет. див. (Бердышева 2004, 199 і далі)). Зіставляючи сюжети багатьох злочинних текстів, легко помітити, що вони мають доволі частотні жертовні мотиви (цитати тут і далі подаються російською мовою, у скороченому вигляді та без зазначення назв творів; джерелами слугували, по-перше, видані збірки-антології "Споем, жиган..." (СПб., 1995), "Городской шансон" (Донецьк, 2002), а по-друге, записані нами усні пісенні тексти): "А сколько костей на дороге! // Вся кровью она залита. // А кровь эта ала, кипуча // Струею по рельсам бежит. // За жизнь уркагана и вора // Другой будет счастливо жить" (Шелег 1995, 238), "Скоро, скоро пойдешь ты венчаться, // А меня на погост понесут. // Тебе музыка вальс заиграет, // А мне "Вечную память" споют" (Шелег 1995, 296), "Шел я к вахте босыми ногами, // Как Христос, и спокоен и тих, // Десять суток кровавыми красил губами // Я концы самокруток своих" (Гор. шансон 2002, 40). Приклади можна наводити ще і ще, але спільна генеральна сюжетна схема виглядає таким чином: ув’язнений самоідентифікується як неминуча повна або часткова жертва, необхідна для розквіту й продовження життя "на волі" (пор. у цьому зв’язку думку кримінальних юристів: "один з найдієвіших заходів, що стримують злочини, полягає не в жорстокості покарань, а в їхній неминучості... (курсив наш. — О. П.)" (Осадчий, Плужник 2002, 81)). Основними рисами така схема нагадує ритуальну схему, яка отримала у фольклористів та етнографів назву "будівничої жертви" (рос. — "строительной жертвы"). Її суть полягає у тому, що, аби звести щось нове, у підмурок слід покласти людську жертву або принаймні її тінь (пор. у цьому зв’язку численні середньовічні легенди про вмурованих у стіні замків чи фортець). Подібні ритуальні мотиви знаходили відображення і у художній літературі — досить навести приклад "Легенди про Великого інквізитора" Ф. М. Достоєвського з ідеєю про дитину як жертву майбутньої гармонії (докл. про це (Ветловская 1978)).

З іншого боку, провідною категорією злочинного світу, а отже, темою багатьох пісень, є особливі кримінальні татуювання — так звані "наколки". З одного боку, це ритуальний знак посвяти, причетності до певного світу (про що вже йшлося): "Прошлась по коже иголка, иголочка, // Как по душе протопталась судьба. // С тех пор осталась наколка, наколочка, // Ее забыл бы, да только нельзя" (записано нами. — О. П.). Мати наколку означає мати відповідну долю; змінити її на щось інше означає змінити власну долю, що зазвичай карається на смерть: "В руках он держит разные бумаги, // А на груди — ударника значок. // — Ах, здравствуй, Маня, детка дорогая, // Привет Одессе, розовым садам! // Скажи ворам, что Колька вырастает // Героем трассы в пламени труда" (Шелег 1995, 198). Символіка окремих елементів кримінального татуювання описана у спеціальній літературі, а також, у поєднанні з багатим ілюстративним матеріалом, представлена у деяких сучасних словниках символів (див., приміром, (Шейнина 2002, 275-286)). Скажімо, зображення церкви з маківками вказує (за кількістю маківок) на термін покарання: "Сколько сердце насчитало этих куполов — // Столько лет платил я по счетам моих долгов" (записано нами. — О. П.).

За даними словників, етимологічно корінь "кол-", виокремлений зі слова "наколка", пов’язаний зі значеннями "вбивати, приносити в жертву", з війною та ковальською справою (Фасмер 1986, 296). Це повертає нас до думки про жертовний ритуал, а також пояснює особливу роль у злочинних текстах фігури так званого "кольщика" (людина, яка створює татуювання): "Кольщик, наколи мне купола, // Рядом чудотворный крест с иконами, // Чтоб играли там колокола — // С переливами да перезвонами" (записано нами. — О. П.) (слід зазначити також, що "колокол" за словотвірною моделлю — це "кол-" у подвійній конденсації). Можна згадати, що коваль, за визначенням С. Аверінцева, "скромний, але легітимний побратим" чародія, знатника, волхва (цит. за (Укр. замовляння 1993, 304)), а кольщик — легітимний побратим фольклорного коваля, деміурга свого світу.


 http://www.solovki.ca
Таким чином, згідно з ідеями ритуалістів (докл. див. (Fontenrose 1966)), старі звичаї та обряди зберігаються у часі відповідним чином, навіть якщо їхній сенс зазнавав змін. Як і раніше, вони мають свої витоки у жертвопринесеннях. Ось чому окремі риси ритуалу жертвопринесення і в подальшому транслюються тими уявленнями. Як доводить аналіз, присутній у текстах злочинного світу ритуал жертвопринесення має вигляд імпліцитної міфології з рисами квазі-релігійної інтенціональної спрямованості. Принагідно підкреслимо, що при описах деяких соціолінгвістичних експериментів ув’язнених за типом світосприйняття (курсив наш. — О. П.) дослідники об’єднують разом із монастирськими послушниками (див., напр., (Горошко 2003, 335-338)).

Звичайно, окреслені риси не вичерпують усієї зазначеної теми, а тому наступні розвідки у цій царині зможуть поглибити отримані результати. Наприклад, окремого розгляду потребує, як видається, роль у ритуалі жертвопринесення міфологеми "вогонь" (від багаторазово оспіваного полум’я свічки до "Все сгорело, как солома, пронеслось на всех парах // От детдома до дурдома в Красноярских лагерях" (Гор. шансон 2002, 16)).

Примечания

1. Бердышева Ю. В. Лексические данные русского языка с корнем кол- / кл-, отражающие представления древних славян (обряд жертвоприношения) // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. — № 607. Сер. Філологія. — Вип. 39. — Харків, 2004. — С. 199-202.
2. Ветловская В. Е. Творчество Достоевского в свете литературных и фольклорных параллелей. "Строительная жертва" // Миф — фольклор — литература / Отв. ред. В. Г. Базанов. — Л.: Наука, 1978. — С. 81-113.
3. Городской шансон. — Донецк: ООО ПКФ "БАО", 2002. — 320 с.
4. Горошко Е. И. Языковое сознание: гендерная парадигма. — Москва-Харьков: ИД «ИНЖЭК», 2003. — 440 с.
5. Маринчак В. А. Мифоритуальные архетипы и религиозная интенциональность в поэтическом тексте // Вісник Харківського університету. — № 448. — Сер. "Філологія". — Харків, 1999. — С. 96-100.
6. Миколенко Т. М. "Криміналізація" духу і мови (вплив арго на розмовно-побутове мовлення) // Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах: Матеріали Всеукр. наук. конф. / Уклад. Т. С. Пристайко. — Дніпропетровськ: ПБП "Економіка", 2003. — С. 31-33.
7. Осадчий В. І., Плужник О. І. Особиста воля і відбування покарання у виправних установах // Злочини проти особистої волі людини: Зб. мат. міжнар. наук.-практ. сем. — Харків: Книжкове вид-во "Лествиця Марії", 2002. — С. 79-83.
8. Рекламный текст: семиотика и лингвистика / Пирогова Ю. К., Баранов А. Н., Паршин П. Б., Репьев А. П., Кодзасов С. В., Борисова Е. Г. — М.: Издат. дом Гребенникова, 2000. — 270 с.
9. Рибальська О. О., Чунис І. Ф. Комплексне дослідження текстів злочинців як один з можливих способів складання психологічного портрету // Тези науково-практичної конференції "Фізичні методи та засоби контролю матеріалів та виробів "ЛЕОТЕСТ-98". — Київ-Львів: НАНУ, 1998. — С. 142-144.
10. Рожченко З. В. Мова їдиш, російське кримінальне арго та український молодіжний сленг // Актуальные проблемы вербальной коммуникации: Язык и общество: Сб. науч. тр. — К., 2004. — С. 204-211.
11. Рыбальская Е. О. Семантизация имени «Нина» в блатной лирике 20-70-х годов как способ активизации забытых смыслов // Мова і культура: Наукове видання. — Вип. 2. — Т. ІІІ. Мова і художня творчість. — К., 2000. — С. 400-409.
12. Современная западная философия: Словарь / Сост. и отв. ред. В. С. Малахов и В. П. Филатов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ТОН-Остожье, 1998. — 544 с.
13. Українські замовляння / Упоряд. М. Н. Москаленко; Авт. передм. М. О. Новикова. — К.: Дніпро, 1993. — 309 с.
14. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4-х т. / Пер. с нем. и доп. О. Н. Трубачева. — Т. 2 (Е — Муж). — М.: Прогресс, 1986. — 672 с.
15. Цивьян Т. В. Мифологическое программирование повседневной жизни // Этнические стереотипы поведения / Под ред. А. К. Байбурина. — Л.: Наука, 1985. — С. 154-178.
16. Шейнина Е. Я. Энциклопедия символов. — М.: ООО «Изд-во АСТ», Харьков: ООО "Торсинг", 2002. — 591 с.
17. Шелег М. В. Споем, жиган…: Антология блатной песни. — СПб.: Лик, 1995. — 384 с.
18. Fontenrose J. The Ritual Theory of Myth. — University of California Press, 1966. — 78 p.




это важно!

Ви — фахівець-філолог
і вас турбує мовна ситуація в Україні?
Візьміть участь
у нашому експертному опитуванні!


Анкету можно скачать здесь