можна подивитися тут
• Н. та О. Шевченки. Бранці мороку. Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Сняданко Наталка. Синдром стерильності. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сняданко Наталка. Чебрець в молоці. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Шевченко Наталя та Олександр. Бранці мороку. Автор: Марина РУДСЬКА
• Таня Малярчук. Говорити. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Таня Малярчук. Згори вниз. Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Катерина Хінкулова. Drifters. Автор: Максим СУЩУК
• Андрухович, Жадан та Дереш презентують проект "ЛІВИЙ БЕРЕГ"
• Єшкілєв В. Втеча майстра Пінзеля (рецензія). Автор: Олек ВЕРЕМКО-БЕРЕЖНИЙ
• Анджей Стасюк. Дорогою на Бадабаг (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Орхан памук. Сніг / Переклад: Олесь Кульчинського (рецензія). Автор: Григорій ХАЛИМОНЕНКО
• Любко Дереш. Трохи пітьми (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Громовиця Бердник. Знаки карпатської магії (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Прохасько Т. З цього можна зробити кілька оповідань (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Донецьк. Екскурсія в стилі "лихом об землю". Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Сашко Ушкалов. БЖД (рецензія). Автор: Ксенія ВЛАДИМИРОВА
• Войцех Кучок. Гівнюк (рецензія). Автор: Марина РУДСЬКА
• Ірен Роздобудько. Оленіум (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Голота Л. Епізодична пам'ять (рецензія). Автор: Євген ПОВЄТКІН
• Криворучко О. Екстракт самотності (рецензія). Автор: Євген Повєткін
• Штельмах М. Блазні (рецензія). Автор: Марина Рудська
• Рената Літвінова. Володіти й належати (Рената Литвинова. Обладать и принадлежать). Автор: Ірина Цилик
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Ксенія Владимирова
• Юрій Андрухович. Таємниця. Автор: Марина РУДСЬКА
• Стартовий майданчик для читання
• Артем Чех. Цього Ви не знайдете в Яндексі
• Гриця Ерде. Don't eat my food (відеопоезія)
• Кундер, Ріо. Panicoffski
• Моника Швая. Я — зануда
• Шевченківська премія 2007 р. Роздуми
• Катерина Калитко. М.Істерії
• Ксенія Харченко. Історія
• Євгенія Кононеко. Жертва забутого майстра
• Євгенія КОНОНЕНКО. Новели для нецілованих дівчат, Повії теж виходять заміж
• Адам Бодор (Adam Bodor). Повертаючись до вухатої сови ("Z powrotem do uszatej sowy")
• Таш О (Tash Aw). Шовкова фабрика
• Маргарит Дюрас. Пробудження Лол В. Штайн
• Гринуэй П. Золото
• Алексей Иванов. Общага-на-крови
• Памук Орхан. Стамбул: город воспоминаний
• Марина Пикассо. Дедушка
• Салман Рушди. Гарун и море историй
• Бернард Вербер. Империя ангелов
• Інтерв'ю з прольським письменником Анджеєм Стасюком
• Мануела Гретковська. Жінка і чоловіки
• Свідзінський В. Вірш "Сарай"
• Лесь Мартович. Грішниця
• Ірена Карпа. Bithes Get Everything
• Ірена Карпа. Фройд би плакав
• Ярослава Литвин. Ігри
• Леопольд фон Захер-Мазох. Наследие Каина
• Лариса Денисенко. Танці в масках
• Таня Малярчук. Як я стала святою
• Інтерв'ю з молодою письменницею Галиною Ткачук
• Лєра Лауда "Металевий присмак на язиці" (новела)
• Йоханна Синисало. Тролль
• Патрик Барбье. История кастратов
• Ірен Роздобудьо. Амулет Паскаля
• премія "Літературний Олімп", 15 лютого 2007 р., Київ, Купідон
• Патрік Зюскінд. Контрабас
• Бегдерер Фредерик. Романтический эгоист
• Ёсимото Банана. Цугуми, N.P, Спящая
• Вадим Эрлихман. Король Темной Стороны. Стивен Кинг в Америке и России
• Катерина Хінкулова. Інтерв'ю з письменницею
• Отар Довженко. Інтерв'ю з письменникомю
• Микола Хвильовий. "Я. Романтика" (психологічний етюд)
• Жіноча література. Жанрово-гендерна вигадка
• Лариса Денисенко, роман "24:33:42". Інтерв'ю з письменницею
• Книжковий ярмарок до дня святого Миколая, Київ, 18-22 грудня 2006 року
• Катерина Хінкулова "36 пісень про життя"
• Володимир Даниленко "Сон із дзьоба стрижа", психоаналіз Ніли Зборовської
• 30 листопада в київському кнайп-клубі "Купідон" письменниця Світлана Поваляєва підбивала підсумки свого десятилітнього життя у літературі.
• Галина Логінова. "Червоне солодке сонце"
• Герої одвічної партизанщини: Нестор Махно
• Андрій Кокотюха, "Темна вода", "Зоопарк"
• програма "Книжковий базар", радіо "Ера"
• Любомира Княжич "Морок"
• Остання надія самостраченої
Жіноча проза Марії Матіос "Щоденник страченої".
• "Останній діамант міледі" Ірен Роздобудько
• Ульяненко повертається
Зовсім нещодавно, після п'ятирічної перерви вийшли три нові книжки Олеся Ульяненка — "Знак Саваофа", "Син тіні" і "Богемна рапсодія", відомого передовсім своїм романом "Сталінка".
• Ночі та дні Сільві Жермен
19 жовтня Київ відвідала відома французька письменниця Сільві Жермен.
• Погляд на світ із юності
Твори Петра Яценка "Повернення придурків" та Галини Пагутяк "Королівство"
• Вечірка, подарунки, тортик і... "Сумно"
Вітаємо! Інтернет-портал "Сумно", присвячений українській культурі та мистецтву, відсвяткував свій 1-ий день народження.
• Галина Ткачук "Славка"
• "Хуліган" і "Капіталіст"
11 та 12 жовтня в київському кнайп-клубі "Купідон" пройшли вечори-презентації нових книжок двох відомих і водночас контраверсійних українських письменників — Юрія Покальчука та Сергія Жадана.
• "І на тім рушничкові..."
Письменники Таня Малярчук та Олег Криштопа презентували свої нові книжки — "Як я стала святою" та "Кохання, секс і смерть — гарантовані".
• ІБТ (Ігора Бондаря-Терещенко) "Автогеографія".
• "Треба лягти під аудиторію..."
Інтерв'ю з керманичем молодих українських поетів — Стронґовським.
• Навернені, або Люди-трава
Стаття-алюзія щодо книжки Ірен Роздобудько "Дванадцять або Виховання жінки в умовах, не придатних до життя".
• Воля. Махно. Авангард
На фестивалі "День Незалежності з Махном" святковий офіціоз вирішили замінити тачанками, укр.суч.літом і стріляниною помідорами.
• День Незалежності з Махном, або Ближче до тіла укрсучліт
(фоторепортаж)
• Манула Гретковська, Петро Петуха "Сцени з позашлюбного життя".
• Люба Клименко "Великий секс у Малих Підгуляївцях"
• Мартен Паж "Як я став ідіотом"
• Вогонь моїх чресел
"Станіславський феномен" — від педології до педофілії та трошки про "Культ" Любка Дереша.
• "Незнайома. Антологія української "жіночої" прози та есеїстики другої пол.. ХХ — поч. ХХІ ст.".
• Степан Процюк "Інфекція"
• Тетяна Винокурова-Садиченко "Жарт. Із життя психів"
• Мітч Каллін "Країна припливів"
• Чорний блазень
Найстрашніше в творчості Подерв'янського — це зовсім не його епатажність, а патологічна схожості його персонажів на наших сусідів та колег.
• Любко Дереш "Намір!"
• "Сімург" Світлани Поваляєвої
• Андрій Скрябін "Я, "Побєда" і Берлін"
• "В літературі мусить бути хоч щось святе…"
Інтерв'ю з письменницею Танею МАЛЯРЧУК
• This is my generation
У поколения писателей Стогоffа и Сенчина нет ни иллюзий, ни заблуждений. Может быть, именно с этого начинается подлинная свобода?
• Ірині Хомин "Сакрал"
в романі.
• Евгений Гришковец "Планка"
• Откуда есть пошел Пелевин...
Рассказывает сам автор в книге "Relics. Раннее и неизданное".
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Холодная кровь
Трумен Капоте — писатель, герой фильма, текст.
• В макароническом стиле
О романе "Краткая истории тракторов по-украински" Марины Левицкой.
• Партія, розіграна над прірвою
Мистецтво компіляції та правда життя в книзі Іздрика "АМ ТМ".
• Жити швидко, співати "Гімн демократичної молоді"
Щойно вийшла в світ нова книга харківського письменника Сергія Жадана.
• Лагідна гра у небуття
Єжі Сосновський обережно проводить читача лабіринтами жахливого й майстерно розважає грою у фантастичне.
• Дві долі, "Три товариша" і шість дверей
Проза Ірен Роздобудько наділена якоюсь невловимою магією, секрет якої знає лише справжній письменник.
• З ностальгією, але без чорного песимізму
Інтерв'ю з письменницею Євгенією Кононенко.
• Старші за 16, молодші за 26 — це тенденція. У літературі
Тетяна Винокурова-Садиченко, Ксеня Харченко, Галина Ткачук, Галина Логінова, Віктор Маліновський та Любомир Княжич — молоді автори видавництва "Кальварія".
• Фабрика над прірвою
Панківські блазні шотландського письменника Іена Бенкса ("Осяча фабрика").
• Ірена Карпа: "Живу заради спалахів світла"
Інтерв'ю з письменницею.
• Як позбавитися негативів
Мішель Турньє та його роман "Лісовий цар": рефлексії.
• "Ты, Пушкин, Бог…"
10 февраля 1837 года погиб великий русский поэт — Александр Пушкин. Что это имя говорит представителю молодого поколения?
• НДР і ностальгія у кишеньковому форматі
23 січня 2006 року відбулась презентація книги Томаса Бруссіґа "Сонячна алея".
• Ожившие слова
Но если власть в романе Владимира Сорокина "Голубое сало" величественна и страшна, то литература откровенно жалка.
• Берёзовая виртуальность Есенина
28 декабря 1925 года погиб поэт Сергей Есенин.
• "Раптом виростає ціла закінчена історія,
якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку".
Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько.
• Лесная книга (книга на свежем воздухе)
Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. На Воробьевых горах заложен основной архив Лесной библиотеки.
• Анархія вже десь поруч
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Дмитрий Быков и его роль в русской орфографии
Відсутність порожнин у світі, що його прагне відтворити герой-розповідач Сергія Жадана, не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю.
• Убей меня нежно, или
Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд.
• Let my people go
Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко.
• Незабаром новий день. "День Європи"
Kнижкову серію, започатковану "Норою-друк", продовжують твори Ірен Роздобудько й Наталії Сняданко.
• Ярмарок "Книжковий світ" у Києві
Наші нотатки.
• Нормальный гонщик
Джорджио Фалетти написал свой первый роман "Я убиваю".
• No problem
У британского литератора Кристофера Фаулера, автора мистического триллера "Спанки".
• Японец-профессионал в суперлегком жанре
Новеллы Кэндзи Маруяма в сборнике "Сердцебиение".
• "Нам греки не чужие, говорю…"
Дни греческой культуры прошли в конце октября в Харькове.
• Две Ольги
13 ноября исполнилось 30 лет со дня смерти знаменитого ленинградского поэта Ольги Берггольц.
• Читання для всіх
Інтерв'ю з письменницею Наталкою Сняданко.
• Немного мыльный ром@н
Януша Вишневского "Одиночество в Сети".
• Між нами і Нею
Тексти і фото одинадцяти львівських поеток в антології "Ми і Вона".
• Все детективы ведут в Рим
Гийом Прево насчитал "Семь преступлений в Риме".
• Цирюльник-детектив
Дебютный роман Христиана Шюнеманна "Парикмахер".
• Сезонний розпродаж блондинок
Збірка оповідань Наталки Сняданко в серії "Агресивна бібліофілія".
• "Русская надежда" живет в украинском Харькове
Лауреатом Всероссийской литературной премии имени Сергея Есенина стала харьковчанка Анна Минакова.
• Нечитабельная история
в романе Элизабет Костова "Историк".
• Как сытый голодного жить учил
Сказка Мадонны Риччи "Лотса Тугой Кошелек".
• Кодируетесь?!
"Код да Винчи" Дэна Брауна — один из многих.
• Бочкотара по-японски
Новый роман Харуки Мураками "Послемрак".
• "Станиславка" — больше, чем просто библиотека
Харьковской музыкально-театральной библиотеке им. Станиславского — 50 лет. Многая лета!
• Промоції, прогулянки, медитації
у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року.
• В Киммерии, у Максимилиана
Третий Международный Волошинский (репортаж)
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Перформанс начинается…
• Драконы и кошечки Светы Литвак
(интервью). Часть 2
• Джон Краули: "Поиграйте с идеями"…
…в романе "Эгипет".
• Унитаз и гитара
Виктор Пелевин/"Generation П"/Фредерик Бегбедер/"99 франков".
• Мелодия, (еще) не ставшая песней
О книге Харуки Мураками "Джазовые портреты"+ интервью с переводчиком Иваном Логачевым.
• "Историческая матерьяльность" Владимира Пучкова
Вышла новая книга стихов автора "Штрафная рота".
• Ключки Василя Шкляра
Детектив, містика, еротика.
• Уэльбек как диагноз
Что делать, когда все есть, а счастья нет?
• Боль-любовь
Расстроенное "Пианино" Эльфриды Елинек.
• Игра в слова
Не тормози — сникерсни!": кому нужен ново-мотояз?
• Как стать писателем…
…и можно ли продать качественную книгу?
• Летучий голландец и его "голландская жена"…
…в литературном мире Эрика МакКормака.
• "Редкая птица…"
Презентация московской антологии "НеИзвестная Украина" на Днепре.
• "Без мужика", но с Киевом
Prosus nostalgos Евгении Кононенко.
• Постколоніальний ГЕНдер
Романи Сергія Жадана "Депеш Мод" та Ірени Карпи "Фройд би плакав".
• Плохишам везде у нас дорога, плохишам везде у нас почет
Кратко о главном в детских романах Йона Колфера.
• Интриган Артуро Перес-Реверте
Каждое воскресенье испанский писатель пишет по одному эссе. Какие они?
• Кто виноват?
Портрет "обыкновенных преступников" в романе Бена Элтона "Попкорн".
• Предположение жить
Репортаж о том, как в Харькове праздновали день рождения Пушкина.
• "Анонизм" и Набоков
"Сповідь киянина еротомана" — книга для интимного чтения.
• Девочка и Клодель
"Ода радости" девятнадцатилетней харьковчанки Анны Минаковой.
• Путь настоящего Акунина
Это превращение модного беллетриста Акунина в русского писателя Чхартишвили.
• Живописное слово Макса Волошина
Как бы ни напоминали стихи Волошина японские миниатюры, разница между ними весьма существенна.
• Орган пятой власти
Детектив-антиутопия американского писателя Д.К.Фауста "Дьяволы Фермана".
• "Весь этот маскерад…"
Лермонтов по прозвищу Маешка в анекдотах.
• Место встречи изменить нельзя
Где же еще могут встретиться писатели-фантасты, как не на киевском "Портале".
• История прототипа "Парфюмера", рассказанная им самим
Роман Альфредо Конде "Человек-волк" рассказывает о любимом серийном убийце писателей-интеллектуалов.
• Веселий монах Дзен
Блазень Іккю видавав себе за дурня, але часто шив в дурні інших.
• Словарь "непереводимых" слов
Что будет, если mimesis заменить на imitation?
• Вино с печалью пополам
О всенародно чтимом шедевре "Враги сожгли родную хату".
• Тарас Шевченко говорит по-французски
• Версия reversio
• Культурный таксидермизм Сергея Соловьева
• Русский друид Николай Гумилев
• "В тихоструйном теченьи "ДвуРечья"…"
• Ценности археологии
• Питательная маска литературной критики
• Фантастика в картинках
• Влад Цепеш по прозвищу "Дракула"
• Золотоискатель
• Ты куда, Одиссей?
• "Панство розлитих вин"
• Книга из супермаркета |
ІРЕНА КАРПА: "ЖИВУ ЗАРАДИ СПАЛАХІВ СВІТЛА"
Ірена Карпа — людина відома й доволі публічна, тому читати й чути про неї доводилося чимало. Мій досвід особистого спілкування показав, що вона є вдумливою натурою, яка ладна швидко прийти на допомогу. Сподіваюсь, це зможуть відчути й усі читачі "Культурного тренажера".
докладніше тут
РАПТОМ ВИРОСТАЄ ЦІЛА ЗАКІНЧЕНА ІСТОРІЯ,
якою я починаю "хворіти" доти, доки не поставлю останню крапку".
Інтерв'ю з письменницею Ірен Роздобудько.
Есть затейники мастерить кукол, есть любители рукописать книжки. Кого-то прельщает произвол формы, кого-то эксперименты с материалом или игры с текстом в непривычных для чтения условиях.
полный текст здесь
НЕЗАБАРОМ НОВИЙ ДЕНЬ. "ДЕНЬ ЄВРОПИ"
У письменниці Ірен Роздобудько цього року виходять дві книжки у київському видавництві "Нора-друк". Перша вже надрукована, це дилогія "Він: Ранковий прибиральник. Вона: Шості двері". Cерію "День Європи" продовжить Наталка Сняданко публікацією нового роману.
полный текст здесь
LET MY PEOPLE GO
Вийшла нова книга есеїстики Оксани Забужко.
Оксана Забужко сприймає події минулого року в трагічному ключі й розвінчує міф про "безкровність" Помаранчевої революції.
докладніше тут
МІЖ НАМИ І НЕЮ
Слід сказати, що в Україні нечасто з'являлися подібні до антології одинадцятьох авторок "Ми і Вона" поетичні видання, які б сполучали довершеність текстів й мистецькі концептуальні фотопортрети.
полный текст здесь
СЕЗОННИЙ РОЗПРОДАЖ БЛОНДИНОК
Видавництво "Лілея НВ" пропонує читачам книжкову серію "Агресивна бібліофілія". Для першого долучення до книголюбної агресії я вибрав збірку оповідань Наталки Сняданко з провокативною назвою "Сезонний розпродаж блондинок".
докладніше тут
ПРОМОЦІЇ, ПРОГУЛЯНКИ, МЕДИТАЦІЇ
у місті Львові під час Форуму книговидавців 2005 року.
Незважаючи на всі незручності, у цьогорічного Форуму є беззаперечний здобуток. Національна книжкова виставка "Форум видавців" стала вагомим брендом.
полный текст здесь
"БЕЗ МУЖИКА", НО С КИЕВОМ
Книга объединяет три произведения, представляющих автора виртуозным летописцем как событий собственной душевной жизни, так и жизни персонажей, перетекающей с разной степени потрясениями из советского экзистенциального опыта в постсоветский.
докладніше тут
КЛЮЧКИ ВАСИЛЯ ШКЛЯРА
Ми маємо — надзвичайно "читабельний" (саме цього Шкляр і прагне), написаний хорошою мовою, з цікаво закрученою інтригою, детектив. Цього достатньо, щоб книжка запам'яталася та зайняла належне місце в домашній бібліотеці.
полный текст здесь
ПОСТКОЛОНІАЛЬНИЙ ГЕНДЕР
Маємо звичну для постколоніальної та посттоталітарної країни гендерну інверсію: чоловічі образи в романі Жадана просякнуті фемінними рисами. А в романі Карпи з’являється жінка, яка претендує на володіння маскулінними рисами.
докладніше тут
"РЕДКАЯ ПТИЦА…"
Антология "НеИзвестная Украина" — это своего рода Ковчег: укромное пространство, стремящееся разомкнуться в руках отзывчивого читателя. Опытный Ной — автор проекта, составитель и редактор Игорь Клех — задался целью вывести из не- и малоизвестности произведения самых разных авторов.
полный текст здесь
ДМИТРИЙ БЫКОВ И ЕГО РОЛЬ В РУССКОЙ ОРФОГРАФИИ
О значении "Орфографии" для русской литературы можно сказать только то, что оно курьезно. Если этому произведению Дмитрия Быкова и суждено остаться в истории, то лишь в качестве примера несоответствия масштаба авторских амбиций и возможности их воплощения.
полный текст здесь
НЕМНОГО МЫЛЬНЫЙ РОМ@Н
Не писатель, и не переводчик, — с гуманитарными штудиями никак не связанный, — скорее просто прагматик, вычисливший кратчайший путь к цели, — Януш Вишневский, доктор информатики и химических наук, в 2001 году выпускает роман "Одиночество в Сети".
полный текст здесь
УБЕЙ МЕНЯ НЕЖНО, или
Пасть жертвой "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд.
Вот читатель — добровольная жертва — принимается за чтение "Слепого убийцы" Маргарет Этвуд, он полон сил и желания овладеть книгой, его даже не остановит невнятное начало.
полный текст здесь
Повна карта розділів: Арт: 1 2 Книжки: 1 2 3 4 5 6 7 Кіно та театр: 1 2 3 4 5 Музика: 1 Цікаве: 1
|
|
Євген ПОВЄТКІН, Київ.
Грудень 05, 2005 р., понеділок.
Бо в цьому житті поміж балетом і свободою завжди потрібно вибирати свободу, навіть якщо це чехословацький генерал.
Сергій Жадан "Anarchy in the Ukr"
Книга Сергія Жадана Anarchy in the Ukr починається з відбуття головного героя в подорож. Головний герой, від імені якого ведеться оповідь, є майже точним відображенням самого автора в "задзеркаллі" свого твору, автор узагалі намагається створити і якнайбільше поширити враження про невигаданість усього написаного. Тому і подорож ця претендує на те, щоб бути відтвореною не тільки в уяві читача, а й — гіпотетично — у реальності. Тобто є ілюзія того, що можна хоч завтра відтворити самому цю подорож — узяти квиток із Харкова до Сватового на поїзд, указаний автором, і далі розгортати свою подорож степами й містами за вказаним у книжці маршрутом.
Чому ілюзія? Тому що розповідь про мандрівку, як, власне, про все, що траплялося з головним героєм, інколи рішуче відмовляється слідувати ритму, притаманному, наприклад, подорожнім заміткам, або несподівано перетворюється, скажімо, в музичну тему, тільки явлену за допомогою слів.
Однією з таких тем — вирішеною у стилі "панк", з рваним, "брудним", злим звучанням — є найбільш цитований в Інтернеті уривок твору, що має навіть музичну назву — "Лівий марш". В ньому ритм створюється безнастанним запереченням ("Ніколи не цікався політикою, не читай газети, не слухай радіо") на початку й повторення мотиву купівлі-продажу в закінченні ("вибори куплені, демократія мертва, парламент куплений, президент куплений — у тебе немає президента!"). Експресію, так би мовити, "драйв" уривку передано тим, що усе висловлення з приводу політики, викладене в книжці на двох з половиною сторінках, подане одним реченням, із збільшенням кількості знаків оклику ближче до фіналу. А тоді втомлений епілог теми — "І спробуй після цього всього не продатися".
Втім, "Лівий марш" — це приклад майже прямолінійного розгортання теми, у ньому все підпорядковане музичному ритму, суцільному й міцному, крізь який прозова оповідь нездатна пробитися, як через кіловатне звучання на концерті не чути ніякого іншого голосу або звуку. В багатьох місцях, навпаки, музичний ритм пробивається через тканину оповіді, наприклад, про мандри нічним Сватовим:
Зараз десь близько п'ятої ранку, ми попадали на землю під чиїмось парканом, в будинку за зачиненими вікнами працює телевізор, дивні люди, думаю я, живуть у цьому містечку, без кафе і гучномовців, без проституток і чупа-чупсів, сидять по хатах, позачинялись, суки, на всі замки і дивляться телевізор до самого ранку, що вони дивляться? що їх цікавить? останні новини? Що вони хочуть почути в останніх новинах? чого вони чекають від цього світу, ховаючись від нього за зачиненими дверима і забитими наглухо вікнами? — що їм у свою чергу може показати цей світ, що світ приготував для цих дивних людей, котрі дивляться телевізор у п'ятій ранку? баскетбол?точно, мабуть, баскетбол, що ж іще, як не баскетбол.
Потім музична тема, що розвивається від раннього ранку надворі, зачинених наглухо вікон і дверей, відсутності в містечку не те що якогось найменшого комфорту — взагалі ознак життя, і водночас працюючого за зачиненими вікнами телевізора — до баскетболу, перехрещується й сплітається з сюжетною оповіддю про появу "дивної істоти, нічного помороченого мужика, сутінкового проспиртованого метелика" аж до того, що коли цей новий персонаж питає про те, де можна випити (у Жадана — міцніше слівце), йому відповідають — мовляв, тут не вип'єш, тут всі баскетбол дивляться.
Отже, тут, як і неодноразово далі в "Anarchy in the Ukr", між двома реальностями — оповідною та "драйвовою" — ставиться знак рівності. Увага автора до рок-музики, до того, наскільки міцно вона злилася в одне ціле з головним героєм, велика й неослабна — остання частина книжки має підзаголовок "десять треків, які я хотів би почути на власних поминках". В ній, зокрема, написане таке:
Так чи інакше все зав'язується на музиці — і твої знайомства, і твої шкідливі звички, і те, як ти поводишся в ліжку, і те, за кого ти голосуєш на виборах, і чи голосуєш взагалі. Музичний формат насправді є форматом поведінковим...
Але повернемось до першої частини "Анархії". Для Сергія Жадана (не письменника, а персонажа книжки) це повинна була бути "ідейна" подорож — він, вважаючи себе сучасним анархістом, мав намір "проїхатись місцями найбільш активної діяльності українських анархо-комуністів і спробувати потім про це щось написати". Втім, Сергій сам не вірить в те, що стане щось писати. Суть їх взаємостосунів — Сергія-автора й Сергія-героя — виражено угодою, в якій перший сприймає й описує другого таким, як він є, а натомість герой погоджується допускати присутність у собі автора. Ось формула:
Близько року тому, в якомусь інтерв'ю я сказав, що хочу написати книгу про анархізм. Тепер вже не пригадую, чому саме так сказав, жодного бажання писати книгу про анархізм у мене на той час не було, ну та це ще не причина, щоб не писати.
Отже, мотивація того, чому Сергій із другом Льошкою вирушили тягатися безкінечними соняшниковими полями, поганими автодорогами із зариганими придорожніми зупинками, інколи чекаючи всю ніч на холодному безлюдному вокзалі ранішню електричку; сонними містечками з пам'ятниками радянського часу, незатишними вулицями, де життя, здається, тільки й збереглося на напіврозвалених холодних вокзалах, — це точно не книга, не майбутній твір. У поїздку герої відправилися й не для розваги й дружньої пиятики — хоч нагоди на це вони, звичайно, не минають, проте зізнаються:
А за самогоном зовсім не обов'язково їхати аж так далеко, самогон, наприклад, і в Донецьку можна було купити, і в Харкові, але ж справа не в цьому, тому доводиться просто сидіти в розбитому лазі, на задньому сидінні, спостерігаючи, як дощова погода змінюється сонячною, ранкове повітря — пообіднім, Донецька область — Запорізькою.
Не мають герої-подорожники також радості від повернення до рідних місць, вони радше згадують з усього прожитого тут все неприємне й болюче, що встигло забутися й заспокоїтися.
...загалом — повертатися в місця, в яких ти ріс, майже те саме, що повертатись до крематорію, в якому тебе одного разу вже спалили.
Герої вирушили у мандрівку Східною Україною, аби побачити й самим відчути усе замовчане й стерте з історичної пам'яті, те, що вони майже наочно відчувають як "чорні діри в навколишньому просторі". Власне, їхня поїздка — це внутрішній бунт проти східноукраїнського відфільтрованого радянською пропаґандою минулого, протест проти збоченої історичної пам'яті, образа за те, що чимало представників старшого покоління, особливо тих, хто цю історичну пам'ять мав ревно берегти й передавати, свідомо робили зі своїх нащадків "лохів", й нині, коли розкрилася вся глибина неправди й масштаби втрат, вони просто не знають, чому вірити й хто вони є.
...в самому Старобільську справи обмежилися якоюсь румунською вартою, героїчними танкістами, що давили замурзаних румунів, надокучливими підпільниками і численними колаборантами, ну, та потрібно ж було з цього всього зробити щось належне великому духові доби, бо неґречно виходило — столиця Української РСР (1943 року, під час наступу радянських військ — Є.П.) і якась замурзана румунська варта, куди вигідніше в іміджевому плані розповідати про жорстокі бої на підступах до міста і показувати нам, школярам молодших класів, ще живих, але непритомних від народної любові ветеранів у медалях (...)
У книжці є декілька фотоілюстрацій із подорожі, зроблених Олексієм Радинським, з підписами із тексту "Anarchy in the Ukr". Серед них є та, що просто-таки геніально виражає сутність сучасної Східної України:
Вони фотографують фасади, не розуміючи, що куди цікавіше фотографувати порожнечу, особливо якщо в цій порожнечі велися напружені бої з перемінним успіхом.
| Фотоілюстрація із подорожі, зроблена Олексієм Радинським.
Вони фотографують фасади, не розуміючи, що куди цікавіше фотографувати порожнечу, особливо якщо в цій порожнечі велися напружені бої з перемінним успіхом.
|
Насправді в Східній Україні відбувалось не менше, ніж в якому-небудь іншому місці на світі, цікавих і величних, і трагічних подій, серед яких обов'язково знайдеться така, завдяки якій можна пишатися, що народився саме тут. Але згадки про ці події безперестанку нищить порожнеча, заступає їх собою і в душах, і, так би мовити, в ландшафті. На фото, між іншим, можна побачити, що порожнеча — це не "чистий аркуш" або "відсутність чогось", це щось таке, що заповнює простір якимись стінами з іржавими, колись червоними, прапорцями, пам'ятниками з гіпсовими вазами й масонськими формулюваннями — "Вічна слава героям революції — каменярам нового світу", схололими елеваторами й ще якимось подібним до того мотлохом. В голову також намагається пролізти порожнеча, яка набуває, наприклад, вигляд "ідеологічно витриманої пурги про встановлення радянської влади й сільськогосподарські успіхи регіону за часів незалежності", або вже згаданих вище розповідей про нібито жорстокі бої на підступах до Старобільська, словом, яскравої і простої "картинки" (в тому сенсі, в якому говорять телевізійники про "картинку" в кадрі), покликаної показати "правильне" минуле.
Річ лише в тому, що рано чи пізно довіра до цієї "картинки" буде підірване, бо одного разу хтось із старших людей розкаже про голод 1933 року, про колективізацію, про доноси до НКВД або про ще щось із того, що насправді наповнювало те "правильне" минуле. Наприклад, лише зовсім недавно я прочитав у газеті підтвердження тому, про що вже давно знаю від бабусі — як після визволення Західного Донбасу й Гуляйпілля у вересні 1943 року новоприбулі військкомати мобілізували всіх чоловіків призовного віку, серед яких було багато 17 18 річних хлопців, й кинули їх, зовсім ненавчених і "необстріляних", просто на німецькі кулемети. І лише цієї осені їх нарешті поховали, й згадали про трагедію. Виявилося, що солдатам віддали абсолютно безглуздий наказ атакувати пагорб під Оріховим, на якому закріпилася німецька артилерія й кулеметники, при тому, що висоту, яка забрала не одну тисячу людських життів, можна було обійти з півночі.
| Сергій Жадан (світлина: http://proza.com.ua)
|
Складалося враження, що той, хто цей наказ віддав, належав до зовсім іншої армії і служив інший країні, — в голові не вкладається, як можна так поводитися зі своїми співгромадянами. Причому ця людина, напевне, десь досі вважається героєм Вітчизняної війни, захисником Вітчизни. Ось така одна з "чорних дірок у навколишньому просторі". Коли нині відкривається щось подібне й настає прозріння, то минуле вже не є цілісним, воно нагадує картину із старобільського автовокзалу із Іллічем та З'їздом Рад, якою заткнули вікно й лише через дірки в ній можна побачити "далекий і тривожний світ, який так і не зрозумів радості комуністичної праці" (це з другої частини, яка називається "Мої вісімдесяті").
Чим заповнити "чорні діри" в існуванні? Герої Сергія Жадана роблять це двома способами. Про перший вже трохи була мова — перенестися в музику й навзаєм взятий із музики ритм, під який можна жити власним життям, як під мелодію в пісні співати слова. Причому ритм може бути не тільки "брудний", рваний та аґресивний, а, скажімо, елегійним. Наприклад:
Ось хоча б і за цим Сватовим є одне таке місце, одна розвилка, на якій мене висадили якогось вересневого дня випадкові далекобійники, викинули і повернули праворуч, і я лишився стояти серед порожніх вересневих полів, з яких сходило тепло, як із зарізаної тварини кров, уночі вже було холодно, але вдень ще яскраво світило сонце, я перед тим їхав майже добу і висівши на тій розвилці, тримав у собі всю чорноту і тяжкість моєї дороги, дороги, яку я проїхав, я стояв на сірому асфальті й слухав, як кричать наді мною птахи, котрі ще не встигли відлетіти, але котрі неспинно відлітали, і раптом усвідомив, що коли залишитись тут і довго стояти, дуже довго, можна буде спостерігти, як пташиних голосів стає все менше й менше, щоразу менше й менше, а потім вони взагалі зникнуть, зовсім-зовсім, і на їхньому місці з'явиться щось інше, наприклад, тиша.
Інший шлях — зібрати докупи всі спогади — власні, батьків, близьких, друзів, — і створити з них цілісний, без "чорних дірок", світ. А де можна бачити найцілісніший світ, з барвами, світлом, рухом, звуком, музикою? Звичайно ж, у кіно:
Події мають відбуватись просто на твоїх очах, хай не завжди за твоєї безпосередньої участі, але завжди за твоєї внутрішньої згоди, за твоєї включеності в контекст, так, щоби ти міг пальцями відчувати, як змінюється ситуація з твоїм життям, як вона розгортається перед твоїми очами; події мають заповнювати собою той порожній проміжок, що виникає між героями і повітрям, яке їх оточує; в кіно про мої вісімдесяті просто не може бути порожнин, воно має бути густим і наповненим безліччю постатей, рухів і вчинків(...)
Густота й відсутність порожнин у тому світі, що його прагне відтворити герой-розповідач "Моїх вісімдесятих", не в останню чергу досягається незамовчуванням, до-мовленістю (не можу пригадати іншого антоніма недомовленості). Тобто коли маєш щось висловити, ти не зупиняєшся, не зважаєш на сором, пекучий біль, безглуздість, недоречність, неприйнятність твого спогаду. Саме до-мовленістю Сергій Жадан полемізує із своїм відомим земляком, поетом Володимиром Сосюрою:
...не подобається мені його постійне недомовляння, адже ясно відчувається за всіма цими санітарними вагонами (епізоди із книги спогадів В.Сосюри "Третя Рота"- Є.П.) щось значно цікавіше, щось, про що Володимир Миколайович або справді забув, або зробив вигляд, що забув, — тому що насправді його мемуари пахнуть трупами, пахнуть теплою кров'ю і брудним одягом, тифом і дизентерією, лише чому він про це не пише?
Ця сміливість незамовчування, що інколи доходить до зухвалого атакування дійсності з усіма її численними "чорними дірками" неправди, асоціються для героя із справжньою справою, яка виправдовує його чоловічу самототожність. Усьому цьому він не забуває надати військового антуражу — від черги із справжнього калаша на полігоні під час шкільних зборів допризовників під пильним поглядом капітана Кобилка до майже карнавально-бутафорської уявної стрільби на харківському Майдані Свободи:
Не вистачає крейсера аврори, щоби розвалити пару приміщень навколо площі, хай не всі, університет можна не чіпати, готель ось теж можна було б залишити, просто повиганяти звідти ліву публіку, експропріювати на рецепції касу, дати свободу проституткам, але сам готель залишити. Особисто я нізащо не відмовив собі в задоволенні випустити пару снарядів по обласному управлінню культури.
Проте це аж ніяк не схиляння перед воєнщиною, просто пуляти з гармати, хай навіть уявної, по навколишніх будівлях тоді, як усі довкола по-побутовому б'ють одне одному морду — це один з виявів асоціальності. Того неприйняття звичних для всіх довкола конформістських практик, без якого ніяк не впоратися із чорними дірами в повітрі, без якого не можна не відбутися як анархістові-борцю, чоловікові та лірику...
|